Неорадянщина

Неорадянщина або неорадянськість — політичні рішення в стилі СРСР в деяких пострадянських державах, а також політичний рух за відродження Радянського Союзу в сучасному світі або за відродження окремих аспектів радянського життя, заснований на ностальгії за Радянським Союзом.^[1][2] Деякі коментатори стверджують, що нинішній президент Росії Володимир Путін дотримується багатьох неорадянських поглядів, особливо в питаннях правопорядку та військово-стратегічної оборони.^[3]

Білоруська почесна варта з державними прапорами Білорусі та Радянського Союзу, а такожрадянським прапором перемоги в Мінську, 2019 рік.

Неорадянщина в державній політиці Росії

За словами Памели Друкерман з The New York Times, елемент неорадянщини полягає в тому, що «уряд керує громадянським суспільством, політичним життям і засобами масової інформації».^[4]

За словами Метью Камінський з The Wall Street Journal, вона охоплює зусилля Путіна з возвеличення слави СРСР з метою забезпечення підтримки «відродженої великоросійської могутності в майбутньому» шляхом повернення спогадів про різні російські досягнення, які легітимізували радянське панування, в тому числі перемогу СРСР над нацистською Німеччиною. Камінський далі стверджує, що неорадянщина «пропонує російський джингоїзм, позбавлений марксистських інтернаціоналістичних претензій», і використовує його для залякування сусідів Росії, а також для формування російського патріотизму та антиамериканізму.^[5]

Ендрю Маєр з Los Angeles Times у 2008 році перерахував три пункти, які визначають неорадянщину й те, чим сучасна Росія нагадує Радянський Союз:

• Росія була країною двомови(інші мови). Маєр стверджує, що Росія навмисно перекручувала слова і факти з різних питань, особливо щодо російсько-грузинської війни, стверджуючи, що США спровокували конфлікт і що Грузія чинила геноцид у Південній Осетії.
• Росія прагнула посилити свою владу будь-якими способами, включаючи жорстокі репресії проти власних громадян. Прикладом можуть слугувати Михайло Ходорковський та «Матері Беслану».
• Росія залишається країною, в якій «панує страх перед державою та її задушливою владою», запроваджуючи численні закони, що обмежують свободу слова та сприяють пропаганді.

Неорадянські організації

• Всесоюзна комуністична партія більшовиків (1991)
• Всесоюзна комуністична партія (більшовиків) (1995)
• Комуністична партія Вірменії
• Об'єднана комуністична партія Азербайджану
• Комуністична партія Російської Федерації
• Комуністична партія Радянського Союзу (1992)
• Комуністична партія Радянського Союзу (2001)
• Комуністична партія України
• Сутність часу
• Російська комуністична робітнича партія Комуністичної партії Радянського Союзу
• Союз комуністичних партій — Комуністична партія Радянського Союзу
• Партія комуністів Республіки Молдова

Див. також

• Націонал-більшовизм
• Неославізм
• Неосталінізм
• Туга за СРСР
• Путінізм
• Друга холодна війна
• Радянський патріотизм
• Радянізація
• Союзна держава Росії та Білорусі