Непоротове

Непоро́тів, Непоро́тово  (офіційно - Непоротове)— село в Україні, у Сокирянській міській громаді Дністровського району Чернівецької області.

село Непоротів, Непоротово
Панорама село Непоротове Панорама село Непоротове
Країна	Україна
Область	Чернівецька область
Район	Дністровський район
Тер. громада	Сокирянська міська громада
Код КАТОТТГ	UA73040170160037278
Облікова картка	Непоротове
Основні дані
Перша згадка	1447
Населення	117
Поштовий індекс	60234
Телефонний код	+380 3739
Географічні дані
Географічні координати	48°36′20″ пн. ш. 27°17′1″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	143 м
Відстань до обласного центру	150 км
Місцева влада
Адреса ради	60234, с. Михалкове
Карта
Непоротів, Непоротово
Непоротів, Непоротово
Мапа
Непоротове у Вікісховищі

Історія села

Перша писемна згадка про село датується 1447 роком. На той час воно, як і вся Бессарабія входило до складу Молдовського князівства.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії мешкало 940 осіб (465 чоловічої статі та 475 — жіночої), налічувалось 210 дворових господарств, існувала православна церква^[1].

Станом на 1886 рік у власницькому селі Романкоуцької волості, мешкало 1119 осіб, налічувалось 204 дворових господарства, існували православна церква та пивоварний завод^[2].

В листопаді 1918 року селище у складі Хотинського округу (рум. Judeţul Hotin) Бессарабії було окуповане Румунією. На 1930 рік кількість жителів оцінювалася у 1819 осіб.

1940 року перейшло до складу Української РСР, було організовано сільську раду.

18 березня 1941 року організовано колгосп імені Будьонного. З початком другої світової війни знову окупований румунським військом. 300 єврейських сімей вивезли до концтаборів, розстріляно 5 активістів села. Більш ніж 100 жителів пішли на фронт і половина з них загинула.

У період 1980—1981 років у зв'язку з будівництвом Дністровської ГАЕС, розпочалося масове переселення мешканців села, у результаті чого було переміщено 427 сімей (1271 чол.) у різні куточки України. Основній частині переселенців, які осіли в с. Михалково, надавалися земельні ділянки для будівництва житлових будинків. Переселенцям виплачувалися компенсації для придбання будівельних матеріалів, а також здійснювався продаж будівельних матеріалів за пільговими цінами. У ході проведених робіт по будівництву Дністровської ГАЕС було затоплено близько 500 га землі. Після переселення в с. Непоротів залишилося 60 дворів.

Пам'ятки

Домустьєрськие місцезнаходження

• Непоротове VI — місцезнаходження домустьєрського часу^[3]

Давньоруські городища XII-XIII століття

Два давньоруських городища розміщуються на високих берегах, на відстані 1,5 км одне від одного. Перше з них знаходиться на південний схід від села в урочищі Галиця. Тут збереглися два дугоподібні вали. Зовнішній вал, що відгороджує від поля майданчик діаметром близько 100 м. В його внутрішній частині виявлено культурний шар із знахідками XII-XIII століття. До городища примикає велике поселення — посад XII-XIII ст., на території якого знайдено залишки наземних дерев'яних будинків з глинобитними печами. Друге городище (XII-XIII ст.) розміщується на південь від села, на високому мису правого берега Дністра, в урочищі Щовб. Його площа з напільного боку обмежена дугоподібним валом.

Поселення трипільської культури

• В центрі села, на другій терасі Дністра;
• За 2,5 км на північний захід від села, на першій надлуговій терасі р. Дністер, в урочищі Дубова;
• На південний схід від села, на високому мису правого берега Дністра в урочищі Галиця на території городища знахідки трипільської культури.

Непоротівський Свято-Миколаївський православний скельно-печерний чоловічий монастир

Названо на честь Святого Миколи Чудотворця. За даними археологічних досліджень існував з давньоруського часу. Після періоду радянізації монастир відновив свою роботу у січні 1999 року завдяки двом братам–монахам, які завітали на хутір. Тут же, на руїнах монастиря, вони провели першу службу. Пізніше до них приєдналося ще 2-є монахів та 2-є послушників, які досі служать, працюють, займаються відбудовою монастиря.

Видатні люди

• Боднар Катерина Филимонівна — Заслужений працівник культури України.
• Масловська Людмила Цезарівна — український науковець, економіко-географ, економіст, кандидат географічних наук, доцент, доктор економічних наук, професор^[4].
• Сорокман Таміла Василівна — лікар-педіатр вищої категорії, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор кафедри педіатрії та медичної генетики Буковинського державного медичного університету, декан медичного факультету.
• Холдєвич Михаїл Іванович — священик.

Померли від голоду у 1946—1947 рр

За даними «Національної книги пам'яті жертв голодоморів» внаслідок голодомору 1946-1947 років у селі померли^[5]:

• Андрух Віктор Олександрович
• Бабенчук Олександра Василівна
• Бабинчук Марія Яківна
• Бабинчук Раман Маркович
• Бачинська Олександра Петрівна
• Білоткач Марія Прокопівна
• Білоткач Надія Григорівна
• Боднар Ірина Іллівна
• Боднарюк Ганна Федорівна
• Боясинська Марія Іванівна
• Грама Килина Антонівна
• Грама Марія Опанасівна
• Гуцол Карп Прохорович
• Дейбук Агафія Артемівна
• Дущак Федір Єремійович
• Дяк Віктор Маркович
• Дяк Єфросинія Артемівна
• Дяк Марія Артемівна
• Дяк Парасковія Петрівна
• Івонік Роман Олександрович
• Івонік Юхимія Пантелеймонівна
• Іжицька Мотрона Никифорівна
• Іжицький Василь Семенович
• Іясицька Ганна Семенівна
• Іясицька Ірина Федорівна
• Іясицька Юхимія Прокопівна
• Іяслуцький Олександр Кирилович
• Кушнір Микола Миколайович
• Скрипник Григорій Никифорович
• Скрипник Марія Олексіївна
• Ткач Ірина Філімонівна
• Ткач Олександр Васильович
• Трач Марія Іванівна
• Трач Парасковія Антонівна
• Трач Юхим Мойсейович
• Трач Юхимія Максимівна
• Урсул Георгій Максимович
• Фуга Григорій Петрович
• Черкасюк Олександр Парфенійович
• Чорний Василь Михайлович

Див. також

• Непоротівський заказник