Нестеренко Марія Петрівна

Марія Петрівна Нестеренко (1910—1941) — українська радянська льотчиця, заступниця командира авіаполку особливого призначення, майор. У 1941 році була заарештована і незабаром розстріляна без суду. Реабілітована після смерті Сталіна.

Нестеренко Марія Петрівна
Народилася	1910  Буди, Харківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Померла	28 жовтня 1941(1941-10-28)  Куйбишев, РРФСР, СРСР
Країна	УНР  Українська Держава  СРСР
Діяльність	льотчиця
Військове звання	майор
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нестеренко.

Життєпис

Народилася у серпні 1910 року в селищі Буди недалеко від Харкова. Закінчивши школу ФЗУ, за сімейною традицією пішла працювати на фаянсовий завод, де опанувала професією малювальниці. Була активною спортсменкою, захоплювалася музикою. Закінчила Харківське авіаційне училище, а у 1933 році — Качинську військову школу льотчиків, стала льотчицею-винищувачкою. Служила в Україні і на Далекому Сході.

В Києві вела велику громадську роботу. Там одружилася з однополчанином Павлом Ричаговим (Герой Радянського Союзу).

27 липня 1940 року Нестеренко зробила Безпосадковий переліт Хабаровськ — Львів в складі жіночого екіпажу (перший пілот — М. П. Нестеренко, другий пілот — Марія Михальова, штурман — Ніна Русакова) за маршрутом Хабаровськ — Львів на літаку ДБ-3 «Україна»^[1]. Досягти кінцевої точки маршруту не вдалося через грозу, сильний зустрічний вітер і обмерзання, але за 22,5 години льотчиці подолали близько 7000 км і приземлилися в Кіровській області^[2].

19 жовтня 1940 року Марія Нестеренко, вже в званні майора, була призначена на посаду заступника командира авіаполку особливого призначення. На цій посаді вона була заарештована на 4-й день війни. Її чоловік був заарештований на два дні раніше — 24 червня 1941 року. Звинувачувалася Нестеренко в "неінформування про державного злочинця Ричагова: «… будучи коханою дружиною Ричагова, не могла не знати про зрадницьку діяльність свого чоловіка …».

У ніч з 15 жовтня на 16 жовтня 1941 року центральний апарат НКВС евакуювався в Куйбишев. Туди ж були вивезені і найважливіші підслідні. Навздогін полетіло розпорядження Берії: слідство припинити, суду не вчиняти, негайно розстріляти^[3][2]. Розстріляна, разом із чоловіком, 28 жовтня 1941 у селищі Барбиш Куйбишевської області, на спецділянці Управління НКВС СРСР по Куйбишевській області^[4].

Акт. Куйбишев, 1941 рік, жовтня 28 дня, ми, що нижче підписалися, згідно з приписом Народного комісара внутрішніх справ, генерального комісара державної безпеки тов. Берія Л. П. від 18 жовтня 1941 р за № 2756/Б, привели у виконання вирок про ВМН — розстріл щодо наступних 20 осіб засуджених: Штерн Г. М., Локтіонов А. Д., Смушкевич Я. В., Савченко Г. К., Ричагов П. В., Сакріер І. ​​Ф., Засосов І. І., Володін П. С., Проскурів І. І., Склизьков С. О., Арженухін Ф. К., Каюків М. М., Соборнов М. Н., Таубіна Я. Г., Розов Д. А., Розова-Єгорова З. П., Голощокін Ф. І., Булатов Д. А., Нестеренко М. П., Фібіх А. І. ^[5][2].

Нагороди та відзнаки

• За особисті успіхи в оволодінні бойовою технікою і вміле керівництво підрозділами була нагороджена орденами Червоної Зірки (25.05.1936) і Трудового Червоного Прапора (25.12.1936).

Пам'ять

• На малій батьківщині — в Будах — на будівлі школи, де навчалася Марія Нестеренко, була відкрита меморіальну дошку.
• Під Самарою на місці розстрілу встановлено пам'ятний знак, на якому написано: "Встановлено на місці поховання жертв репресій 30-40-х рр. вклонімося пам'яті невинно загиблих … "^[6]
• Портрети Марії Нестеренко і Павла Ричагова є в Центральному музеї Збройних Сил, в музеї «Будинок на набережній», в заводському музеї селища Буди на Харківщині^[7].

Див. також

• Справа авіаторів 1941 року