Нетто-тоннаж

Не́тто-тонна́ж, чистий тоннаж (англ. net tonnage, скорочено NT) — безрозмірнісний показник, що обчислюється на основі загального теоретичного об'єму вантажних просторів судна, з використанням математичних формул. Визначений у «Міжнародній конвенції з вимірювання тоннажу кораблів» (англ. The International Convention on Tonnage Measurement of Ships), прийнятій ММО у 1969 році, нетто-тоннаж замінив раніший нетто-реєстровий тоннаж, що виражав об'єм вантажних просторів у реєстрових тоннах^[1]. Нетто-тоннаж використовується при начисленні портових зборів і не повинен бути меншим більш ніж на 30 % від брутто-тоннажу^[2].

Нетто-тоннаж не є мірою ваги судна і його вантажу, тому його не слід плутати з дедвейтом і водотоннажністю. Крім того, він є безрозмірнісною величиною (на відміну від нетто-реєстрового, вимірюваного в реєстрових тоннах, які є одиницями об'єму).

Історія

Міжнародна конвенція з вимірювання тоннажу кораблів прийнята ММО в 1969 році^[3]. Конвенція приписувала перехід від колишніх вимірювань брутто-реєстрового й нетто-реєстрового тоннажу до брутто- й нетто-тоннажу^[3]. То була перша успішна спроба впровадження всесвітньої системи вимірювання тоннажу^[3].

Раніше використовувалися різноманітні методи обчислення тоннажу торгових суден, але розбіжності викликали незручності, внаслідок чого виникла потреба в міжнародній системі^[3]. Один з таких ранніх методів розроблений у 1854 р. Джорджем Мурсомом з британської Торгової палати^[en][3].

Правила визначення тоннажу застосовні до всіх суден, побудованих після 18 липня 1982 р. включно^[3]. Суднам, побудованим до цієї дати, було приписане протягом 12 років перейти з колишнього брутто-реєстрового тоннажу (GRT) на брутто-тоннаж (GT) і нетто-тоннаж (NT)^[3]. Перехідний період був покликаний надати судновласникам час пристосуватися до нових правил економічно, бо на основі тоннажу засновуються правила комплектування і безпеки суден^[3]. Крім того, він також є основою для обчислення реєстраційних і портових зборів^[3]. Однією з цілей конвенції було забезпечення того, щоб виміряні по-новому тоннажі «не надто відрізнялися» від традиційних брутто-реєстрового й нетто-реєстрового^[3].

Брутто- і нетто-тоннаж обчислюються на основі вимірювань об'єму й застосування математичної формули^[3]. Брутто-тоннаж заснований на «теоретичному об'ємі всіх закритих просторів корабля» (the moulded volume of all enclosed spaces of the ship), нетто-тоннаж — на «теоретичному об'ємі всіх вантажних просторів корабля» (the moulded volume of all cargo spaces of the ship)^[3]. Також, нетто-тоннаж не повинен бути менше брутто-тоннажу на більш ніж 30 %^[3].

Обчислення

Вибір значення осадки

Обчислення нетто-тоннажу здійснюється з використанням ряду множників, одним з яких є теоретична осадка d. Вибір значення цієї величини може бути складним. Для суден, що потрапляють під міжнародну Конвенцію з вантажної марки, використовується літня вантажна марка, за винятком випадків, коли застосовується лісова марка (timber load line). Для пасажирських суден використовується найнижча марка, визначена відповідно до міжнародної Конвенції з охорони людського життя на морі. У разі, якщо вантажна марка визначена відповідно до національних норм, використовується літня вантажна марка. Якщо судно не має вантажної марки, а максимальна осадка визначається національними нормами, беруть саме це максимальне значення осадки. Якщо до судна не можна застосувати все вищеперелічене, значення d береться в розмірі 75 % теоретичної висоти борту (moulded depth amidships).

12 і менше пасажирів

Обчислення нетто-тоннажу визначається в Положенні 4 Додатка 1 до Міжнародної конвенції з вимірювання тоннажу кораблів 1969 року^[4]. Воно засноване на трьох змінних:

• V_c — загальний об'єм вантажних просторів судна, у кубічних метрах (м³),
• d — теоретична осадка в метрах,
• D (в українській практиці позначається H) — теоретична висота борту.

Перший крок в обчисленні — знаходження значення множника K₂, який засновується на значенні V_c. Його знаходять з використанням такої формули:

${\displaystyle K_{2}=0.2+0.02\times \log _{10}(V_{c})}$

Далі на основі трьох значень обчислюється нетто-тоннаж:

${\displaystyle NT=K_{2}\times V_{c}\times ({\tfrac {4d}{3D}})^{2}}$

Де множник ${\displaystyle ({\tfrac {4d}{3D}})^{2}}$ не перевищує 1, добуток ${\displaystyle K_{2}\times V_{c}\times ({\tfrac {4d}{3D}})^{2}}$ не менш ніж 0,25 брутто-тоннажу (GT), а підсумкове значення NT не повинне бути менше ніж 0,30 GT.

13 і більше пасажирів

При обчисленні NT суден, призначених для перевезення 13 і більше пасажирів, у формулу вводиться додатковий параметр. Він обчислюється на основі трьох додаткових множників:

• GT — брутто-тоннаж,
• N₁ — число пасажирів у каютах з не більш ніж 8 спальними місцями,
• N₂ — число інших пасажирів.

Спочатку знаходять множник K₃, заснований на брутто-тоннажі:

${\displaystyle K_{3}={\frac {1.25\times (GT+10000)}{10000}}}$

Потім обчислюється нетто-тоннаж:

${\displaystyle NT=K_{2}\times V_{c}\times ({\tfrac {4d}{3D}})^{2}+K_{3}\times (N_{1}+{\frac {N_{2}}{10}})}$

Де множник ${\displaystyle ({\tfrac {4d}{3D}})^{2}}$ не має перевищувати одиницю, добуток ${\displaystyle K_{2}\times V_{c}\times ({\tfrac {4d}{3D}})^{2}}$ має бути не менш ніж 0,25 GT, а підсумкове значення NT не повинне бути менше ніж 0,30 GT.

Різниця між випадками в «12 і менше пасажирів» і «13 і більше пасажирів» пов'язана з обмеженням, вказаним у визначенні нетто-тоннажу, що говорить «…коли N₁ + N₂ менше ніж 13, N₁ і N₂ мають бути прийняті за нуль».