Нечепоренко Павло Іванович

Нечепоренко Павло Іванович (18 серпня 1916, Чигирин — 27 березня 2009) — радянський балалаєчник, диригент, педагог. Народний артист СРСР (1989). Лауреат Сталінської премії третього ступеня (1952).

Нечепоренко Павло Іванович
Народився	18 (31) серпня 1916  Чигирин, Київська губернія, Російська імперія
Помер	27 березня 2009(2009-03-27) (92 роки)  Москва, Росія
Поховання	Ніколо-Архангельський цвинтар
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	диригент, інструменталіст, музичний педагог, balalaikist
Alma mater	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нечепоренко.

Біографія

Батько — Нечепоренко Іван Гнатович був моряком, а мати Агрипина Ульянівна — домогосподаркою.
Перші уроки гри на балалайці отримав від батька. Грав на балалайці в сімейному ансамблі: його брат грав на мандоліні, а дві сестри, Клавдія і Олександра, на гітарах. Після переїзду сім'ї до Керчі, в 1927 році, грав у самодіяльному оркестрі народних інструментів під керівництвом рос. А. А. Николенко. Тут же, в Керчі вперше виступав на запрошення адміністрації міського парку в концерті як професійний артист-балалаєчник, після успішного виступу на міському фестивалі художньої самодіяльності в 1932 році. В цьому ж році став керувати самодіяльністю, організувавши в одному з клубів міста невеличкий оркестр. З 1932 по 1934 роки навчався в Школі морського учнівства, отримавши по її закінченні професію машиніста парових машин.

Після закінчення Школи вступив до Центрального музичного технікуму в Ленінграді (нині Санкт-Петербурзьке музичне училище імені М. П. Мусоргського), який закінчив у 1939 році (навчався у В. І. Домбровського). У 1936 році познайомився з Б. С. Трояновським, потім з Н. П. Осиповим, спілкування з якими мало великий вплив на його виконавську культуру.

З 1935 року вів концертну діяльність як соліст-балалаєчник Ленгосестради.
Під час війни залишився в блокадному Ленінграді. Як соліст Червонопрапорного ансамблю ВМФ СРСР і Балтійського флоту виступав перед захисниками міста і виїжджав на Північний фронт.

Після війни закінчив два факультети: диригентсько-хорової та як керівник оркестру російських народних інструментів Ленінградську консерваторію ім. М. А. Римського-Корсакова.

Посилання

• Нечепоренко Павло Іванович // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 238.