Григор'єва Майя Сергіївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Григор'єва.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нечипоренко.

Майя Сергіївна Григо́р’єва (у шлюбах — Нечипоренко, Зарецька; нар. 27 квітня 1933, Київ — пом. 6 листопада 2004, Київ) — українська художниця; членкиня Спілки радянських художників України. Дочка Любові та Сергія Григор’євих, сестра Галини Григор’євої, дружина Генріха Нечипоренка та Віктора Зарецького, мати Ольги Гуцу.

Григор'єва Майя Сергіївна
Народження	27 квітня 1933(1933-04-27)  Київ, Українська СРР, СРСР
Смерть	6 листопада 2004(2004-11-06) (71 рік)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Київський державний художній інститут (1958)
Вчитель	Григор'єв Сергій Олексійович, Іванов Михайло Інокентійович і Хмелько Михайло Іванович
Діяльність	художниця
Відомі учні	Толкачова Анель Зіновіївна
Член	Національна спілка художників України
Батько	Григор'єв Сергій Олексійович
Мати	Григор'єва Любов Гнатівна
У шлюбі з	Нечипоренко Генріх Вікторович і Зарецький Віктор Іванович
Діти	Гуцу Ольга Генріхівна
Брати, сестри	Григор'єва Галина Сергіївна

Біографія

Народилася 27 квітня 1933 року в місті Києві (нині Україна). 1958 року закінчила Київський художній інститут, де навчалась зокрема у Сергія Григор'єв, Михайла Іванова, Михайла Хмелька.

Жила в Києві, в будинку на вулиці Воровського, № 14, картира 16, потім в селі Конча-Озерна, в будинку на провулку Письменників, № 3^[1]. Померла в Києві 6 листопада 2004 року.

Творчість

Працювала в галузі станкового живопису. Серед робіт:

• триптих «Народжена перемагати» (1965, у співавторстві з Генріхом Нечипоренком та Юлієм Шейнісом);
• «Оленка-скульптор» (1965—1966);
• «Сині птахи» (1966);
• «Тиша» (1966);
• «Ранок» (1966);
• «13 років» (1967);
• «Моя мати» (1968);
• «Леся Українка біля озера» (1970);
• «Київські кручі» (1972);
• «Стара площа» (1975);
• «Осіння тиша. Конча-Озерна» (1980, картон);
• «Перша зима» (1981);
• «Неділя з бабунею» (1984);
• «Літо» (1994);
• «Ганна» (1995);
• «Ранкове озеро» (1996).

Брала участь у республіканських виставках з 1965 року, всесоюзних — з 1967 року.