Нижньо-Волзький край

Нижньо-Волзький край (рос. Нижне-Волжский край) — адміністративна одиниця РРФСР, що існувала 21 травня 1928 — 10 січня 1934 року (21.05.1928 — 11.06.1928 під назвою Нижньо-Волзька область).

Нижньо-Волзький край
Дата створення / заснування	21 травня 1928
Офіційна назва	рос. Нижне-Волжская область (21 травня 1928) рос. Нижне-Волжский край (11 червня 1928)
Країна	СРСР
Столиця	Саратов і Сталінград
Адміністративна одиниця	РСФРР
Кількість населення	5 700 000 осіб[1]
Спільний кордон із	Середньоволзький крайd
На заміну	Нижньо-Волзька областьd
Час/дата припинення існування	10 січня 1934
Площа	333 900 км²
Нижньо-Волзький край у Вікісховищі

Історія

21 травня 1928 року з Астраханської, Саратовської, Царицинської губерній, Калмицької автономної області і частини Пугачевського повіту Самарської губернії була створена Нижньо-Волзька область.^[2]

11 червня 1928 року область була перейменована на Нижньо-Волзький край^[3]. Адміністративним центром краю в 1928 — 1932 роках був Саратов, в 1932 — 1934 - Сталінград^[3].

28 червня 1928 року до складу Нижньо-Волзького краю включена АРСР Німців Поволжя^[4].

23 липня 1928 постановою ВЦВК затверджена адміністративно-територіальна структура, що включала до свого складу 8 округів, 76 районів (без урахування районів АРСР Німців Поволжя, Калмицької автономної області) і чотирьох міст, безпосередньо підпорядкованих крайвиконкому: Саратова, Сталінграда, Вольська і Астрахані^[5].

Постановою ЦВК і РНК СРСР від 23 липня 1930 року округи були скасовані на всій території СРСР - край став ділитися на райони.

1 квітня 1932 ВЦВК ухвалив «приєднати до Нижньо-Волзького краю Ягідно-Полянський район в існуючих межах до складу АРСР Німців Поволжя»^[6].

10 січня 1934 року Нижньо-Волзький край був розділений на Саратовський і Сталінградський краї^[7].