Новомосковська ДРЕС

Новомосковська ТЕС — теплова електростанція у Тульській області Росії.

Новомосковська ТЕС

54°05′11″ пн. ш. 38°14′15″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1934 – 1939 (парові турбіни), 2013 (парогазовий блок)
Модернізація	1946, 1948 (нові турбіни 1 та 5)
Вид палива	вугілля, потім природний газ
Водозабір	Проня, Любовка
Котельні агрегати	4 парові Schichau (котли 2 – 5 після заміни, виведені з експлуатації), 3 парові БКЗ-220-100 (котли 13 – 15), 1 котел-утилізатор ЗиО Подольск Е 186/39-7,5/0,7-515/29 (парогазовий блок)
Турбіни	1 парова Ленінградський металічний завод АП-50-1 / Ленінградський металічний завод / Ленінградський металічний завод Т-90-90/2,5 (турбіна 1, до заміни / після заміни та переномінування, виведена з експлуатації), 1 парова Ленінградський металічний завод (турбіна 2, виведена з експлуатації), 1 парова Ленінградський металічний завод АК-100-2 / Р-15-29/7 (турбіна 3, до заміни / після заміни та переномінування, виведена з експлуатації), 1 парова Ленінградський металічний завод / Уральський турбінний завод Р-14-90/31 (турбіна 4 до / після заміни, виведена з експлуатації), 1 парова Ленінградський металічний завод АК-50-1 / Ленінградський металічний завод Т-90-90/2,5 (турбіна 5, до заміни / після заміни та переномінування, виведена з експлуатації), 1 парова Ленінградський металічний завод АК-50-1 / Ленінградський металічний завод Р-20-29/7 (турбіна 6, до / після переномінування, в резерві), 1 парова Ленінградський металічний завод Р-32-90/13 (турбіна 7), 1 газова General Electric PG9171E + 1 парова Siemens SST-600 (парогазовий блок)
Електрогенератори	1 General Electric 9А5 + 1 Siemens Sgen5-100F-2P (парогазовий блок)
Встановлена електрична потужність	350 (1939), 234 (2020), 220 (2025)
Встановлена теплова потужність	362,5 Гкал/г (2020)
Материнська компанія	«Квадра»
ідентифікатори і посилання
Новомосковська ДРЕС

В 1934-му на майданчику станції стала до ладу перша парова турбіна типу АП-50-1 потужністю 50 МВт, а в 1935-му запустили турбіну №2 такої потужності. У 1938-му ввели в дію турбіну №3 типу АК-100-2 потужністю 100 МВт. Не пізніше 1939-го стали до ладу ще три парові турбіни потужністю по 50 МВт, з яких щонайменше турбіни №5 та №6 відносились до типу АК-50-1. Таким чином, станція досягнула показника у 350 МВт.

Роботу турбін забезпечувало котельне господарство, що отримало численні агрегати – вже разом з турбіною №1 стали до ладу два котла продуктивністю по 200 тонн пари на годину, також відомо про існуваня котлоагрегату зі станційним номером 12.

Наприкінці 1941-го під час Радянсько-німецької війни станція ненадовго опинилась на підконтрольній німцям території. При цьому з неї вдалось вивести на схід турбіни №№1, 3, 5 та 6, а турбіни №2 та №4 підірвали. Після відходу німців почалось відновлення ТЕС і наприкінці 1942-го запрацювала повернута з евакуації турбіна №6 (тоді як найпотужнішу турбіну №3 вирішили залишити в Челябінську). У 1944 та 1945 роках ввели в дію нові турбіни №3 та №4 потужністю по 50 МВт, а у 1946 та 1948 роках на місцях турбін №1 та №5 змонтували турбіни потужністю по 100 МВт, що повернуло станцію до первісної потужності у 350 МВт. Що стосується котельного господарства, то в 1942 – 1945 роках відновили котли №№ 8 – 12, а в другій половині 1940-х станції передали чотири вивезені з Німеччини котла виробництва компанії Schichau, що отримали станційні номери 2 – 5.

Турбіни №1 та №5 з плином часу переномінували на Т-90-90/2,5 зі зменшенням потужності до 90 МВт, турбіну №3 переномінували на Р-15-29/7 з потужністю 15 МВт, а турбіну №6 переномінували на Р-20-29/7 з потужністю 20 МВт.

У 1968, 1969 та 1973 роках котельне господарство підсилили трьома котлами типу БКЗ-220-100 продуктивністю по 220 тонн пари на годину. Також встановили дві нові турбіни:

- в 1969-му турбіну №7 типу Р-32-90/13 потужністю 32 МВт.

- в 1976-му замість турбіни №4 нову турбіну типу Р-14-90/31 потужністю 14 МВт.

В 2013-му ввели в дію парогазовий блок комбінованого циклу потужністю 188 МВт, в якому одна газова турбіна потужністю 132 МВт живить через котел-утилізатор одну парову турбіну з показником 56 МВт. Теплова потужність блоку дорівнює 97 Гкал/г.

Застарілі парові турбіни наразі майже всі виведені з експлуатації — №5 у 2015-му, №1 в 2017-му, №4 на початку 2020-х, при цьому станом на 2025 рік турбіна №6 рахувалась в резерві, що забезпечувало загальну потужність станції у 220 МВт.

ТЕС спорудили з розрахунку на використання місцевих запсів бурого вугілля. На початку 1960-х вона була переведена на природний газ, що надходить до регіону по газотранспортному коридору Північний Кавказ – Центр.

Для видалення продуктів згоряння парогазовий блок отримав димар заввишки 60 метрів.

Вода для технологічних потреб надходить з річки Проня та Любовського водосховища на річці Любовка.

Видача продукції відбувається під напругою 220 кВ та 110 кВ.^{[1][2][3][4][5][6][7][8][9]}