Носов Микола Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Носов.

Мико́ла Микола́йович Но́сов (10 (23) листопада 1908, Київ — 26 липня 1976, Москва) — радянський письменник. Відомий як автор дитячої трилогії «Незнайко», ідею персонажів якого він запозичив у канадського письменника Палмера Кокса^[6].

Носов Микола Миколайович
Народився	10 (23) листопада 1908[1]  Київ, Київська губернія, Російська імперія[2]
Помер	26 липня 1976(1976-07-26)[3][4][…] (67 років)  Москва, РРФСР, СРСР[3]
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	письменник, дитячий письменник, драматург, письменник наукової фантастики
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Знання мов	російська[5] і українська[5]
Мова творів	російська
Роки активності	1938 — 1976
Членство	СП СРСР
Батько	Микола Петрович Носов
Нагороди
Носов Микола Миколайович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Запис у метричній книзі церкви св. Іоана Золотоустого (Золотоустівській Залізній) про народження Миколи Носова

Народився 10 (23) листопада 1908(19081123) року в Києві в родині актора-естрадника^[7] Миколи Петровича Носова та Варвари Трохимівни Носової, окрім нього, у родині ще були брати Петро (старший) та Борис (молодший) і молодша сестра Лариса. Охрещений у парафіяльній церкві Св. Іоана Золотоустого в Києві. Дитинство провів в Ірпені. Потім родина мешкала на вулицях Глибочицькій, Борщагівській та у 1919—1923 роках Маріїнсько-Благовіщенській (тепер Саксаганського), 86. Дитинство описав у повісті «Тайна на дне колодца»^[8]. З 1915 по 1923 роки навчався в київській приватній гімназії Стельмашенка (згодом 9-та гімназія, трудова школа). З 1923 року родина знову мешкала в Ірпені. Навчався у вечірній робітничій школі. У 1927—1929 роках вчився в Київському художньому інституті, звідки перевівся в Московський інститут кінематографії (закінчив у 1932). У 1932—1951 роках — режисер-постановник мультиплікаційних, науково-популярних та навчальних фільмів (у тому числі для Червоної Армії, нагороджений 1943 року орденом Червоної Зірки).

Почав публікувати оповідання у 1938 році («Витівники», «Живий капелюх», «Огірки», «Чудові штани», «Мишкова каша», «Городники», «Фантазери» та ін., які друкувалися головним чином у дитячому журналі «Мурзілка» і згодом склали основу першої збірки Носова «Тук-тук-тук», 1945). Носов увів до дитячої літератури нового героя — наївного і розсудливого, пустотливого і допитливого непосиду, який увесь час прагне щось робити, але постійно потрапляє в незвичайні, часто комічні ситуації.

Особливо широку популярність завоювали його повісті для підлітків «Весела сімейка» (1949), «Щоденник Миколки Синіцина» (1950), «Вітя Малєєв в школі й удома» (1951; Сталінська премія, 1952).

Твори про Незнайка

Велику популярність серед читачів здобули його казкові твори про Незнайка. Перше з них — казка «Гвинтик, Шпунтик і пилосос». Вперше ця, тепер вже знаменита історія з'явилася друком 1953 року в лютневому номері журналу «Барвінок» у Києві, і розмовляв улюблений дитячий герой дітей українською мовою. Надалі герой з'явився в знаменитій трилогії, що складається з романів-казок «Пригоди Незнайка і його товаришів» (1953—1954), «Незнайко в Сонячному місті» (1958) і «Незнайко на Місяці» (1964—1965; Державна премія РРФСР ім. Н. К. Крупської, 1969). Ідея персонажа Незнайки походить з творів канадського письменника Палмера Кокса, через їхні російські переробки письменниці Анни Хвольсон^[6].

Автобіографічні твори

Автобіографічний твір письменника — «Повість про мого друга Ігоря» (1971—1972), написана у формі щоденникових записів з життя дідуся й онука (1-ша ч. — «Між роком і двома», 2-га ч. — «Від двох до двох з половиною років») і мемуарна повість «Таємниця на дні колодязя» (1977; два її первісних варіанти — «Повість про дитинство» і «Все попереду», обидві 1976).

Вшанування пам'яті

У 2018 році у Святошинському районі Києва нова вулиця була названа на честь Миколи Носова^[9].

Бібліографія

• 1962 — Три повести. Большой оркестр. — М. : Детская литература. — 478 с. — (Библитека пионера. IV том)
• 1975 — Веселая семейка. — М. : Детская литература. — 160 с.
• 1978 — Огородники. — М. : Детская литература. — 16 с.
• Фантазеры. Рассказы. — М. : Детская литература. — 221 с.
• 1982 — Тайна на дне колодца (повесть). Повесть о моем друге Игоре. Иронические юморески (4 том). — М. : Детская литература. — 592 с.
• 1985 — Рассказы о Незнайке. В путь. Книга 8. — М. : Радуга. — 16 с.
• 1986 — Автомобиль. — М. : Детская литература. — 12 с. — (Для маленьких)
• Живая шляпа. — М. : Детская литература. — 15 с. — (Мои первые книжки)
• 1987 — Как Незнайкины друзья Винтик и Шпунтик сделали пылесос. — М. : Малыш. — 12 с.
• 1989 — Про репку. — М. : Малыш. — 18 с.
• 2000 — Бобик в гостях у барбоса. — М. : Малыш. — 16 с.

Сценарії

• 1973 — Веселі історії

Переклади українською

• 1976 — Пригоди Незнайка і його товаришів; пер. з рос. Федора Маківчука, малюнки Віктора та Кіри Григор'євих. Видання 2-ге. — К.: Веселка, 1976. — 160 с. — (Бібліотечна серія). Тираж 200 000.
• 1978 — Незнайко в Сонячному місті; пер. з рос. Федора Маківчука, малюнки Віктора та Кіри Григор'євих. — К.: Веселка, 1978. — 224 с. — (Бібліотечна серія). Тираж 100 000.
• 1980 — Незнайко на Місяці; пер. з рос. Федора Маківчука, малюнки Віктора та Кіри Григор'євих. — К.: Веселка, 1980. — 382 с. — (Бібліотечна серія). Тираж 65 000
• 2005 — Фантазери. Оповідання: пер. з рос. Івана Сподаренка, художник І. Семенов. — К.: Махаон-Україна, 2005. — 320 с. — (Бібліотечка Незнайка). Тираж 5 000.
• 2010 — Щоденник Миколки Синицина. Повість та оповідання; малював Анатолій Василенко. — Київ: Махаон-Україна — 96 с.
• 2011 — Велика книга Незнайка. Микола Носов. пер. Федір Маківчук — Київ: Махаон-Україна