Нємцова Валентина Сергіївна

Валентина Сергіївна Нємцо́ва (нар. 10 лютого 1946, Пилтсамаа) — український мистецтвознавець і педагог; кандидат мистецтвознавства з 1983 року, доцент з 1988 року; член Творчої спілки істориків мистецтва та художніх критиків країн СНД з 1992 року, Харківської організації Спілки художників України з 1992 року^[1] та Міжнародної асоціації мистецтво­знавців і художніх критиків з 1995 року.

Нємцова Валентина Сергіївна
Народилася	10 лютого 1946(1946-02-10) (79 років)  Пилтсамаа, Põltsamaa Cityd, Йиґевамаа, Естонія
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	мистецтвознавиця, викладачка
Alma mater	Ленінградський державний університет (1969)
Заклад	Ермітаж Харківський художньо-промисловий інститут Харківський державний педагогічний інститут імені Г. С. Сковороди
Вчене звання	доцент
Науковий ступінь	кандидат мистецтвознавства (1983)
Вчителі	Бродська Наталія Валентинівнаd Калітіна Ніна Миколаївнаd Знамеровська Тетяна Петрівна і Каргер Михайло Костянтинович
Членство	Спілка художників України Міжнародна асоціація мистецтвознавцівd

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нємцова.

Біографія

Народилася 10 лютого 1946 року в місті Пилтсамаа (нині Естонія). Протягом 1964—1969 років навчалася у Ленінградському державному університеті у Ніни Калітіної, Тетяни Знамеровської, Михайла Каргера^[1] та одночасно у 1968—1969 роках на мистецтвознавчих курсах в Ермітажі у Наталії Бродської, Юрія Шапіро.

Після здобуття вищої освіти працювала бібліотекарем наукової бібліотеки Академії мистецтв СРСР та екскурсоводом в Ермітажі; викладала у вишах Харкова. Читала лекції з естетики, зарубіжної історії мистецтва, історії культури України. Упродовж 1989—1992 років обіймала посаду завідувача секції та кафедри історії мистецтва Харківського художньо-промислового інституту; у 1992—1993 — завідувач кафедри культурології Харківського педагогічного інституту, з 2019 року — доцент кафедри образо­творчого мистецтва. Мешкає у Харкові в будинку на вулиці Алчевських, № 6^[1].

Наукова діяльність

У сфері наукових інтересів давнє та сучасне мистецтво. Авторка розділів у підручниках, вступних статей до альбомів та каталогів, мистецтвознавчих статей, зокрема:

• «Метаморфози міфа» (1990)^[2];
• «З історії творчих об'єднань Харкова» (1999)^[2];
• «Харківський скульптор Юрій Морозов» (1999)^[2];
• «Мотив кругового танцю в мистецтві модерну» (2001)^[2];
• «Идея и образ времени в культуре Киевской Руси» (2003, у спів­авторстві);
• «Изобразительное искусство Харьков­щины: Исторические очерки» (2004);
• «Сергей Васильковский» (2007);
• «Николай Самокыш» (2008);
• «Харьковская художественная школа» (2011);
• «Харьковская художественная школа (середина ХVІІ — конец XX века)» (2016);
• «Харьковская художественная школа (предыстория и история)» (2019).

Авторка статей про харківських митців Юрія Морозова та Юлії Кухтіної в Енциклопедії сучасної України^[3].