Ніколо Томмазео

Ніколо Томмазео (італ. Niccolò Tommaseo 9 жовтня, 1802 — 1 травня, 1874) — венеційський та італійський політичний діяч, письменник, літературознавець.

Коротка інформація Нікколо Томмазео, італ. Niccolò Tommaseo ...

Нікколо Томмазео
італ. Niccolò Tommaseo
Худ. Вінченцо Джакомеллі. «Портрет Ніколо Томмазео», Національна центральна бібліотека Флоренції.
Ім'я при народженні	Нікола Томашич
Псевдо	Нікола Томашич
Народився	9 жовтня 1802(1802-10-09) Шибеник
Помер	1 травня 1874(1874-05-01) (71 рік) Флоренція ·старість
Поховання	Settignano Cemetery^d
Країна	Королівство Італія
Національність	хорват
Місце проживання	Падуя, Венеція, Флоренція, Париж, острів Крфу, Турин,
Діяльність	політика, літературознавство
Галузь	мовознавство^[1], лексикографія^[1], Італійська література^[1], поезія^[1] і проза^[1]
Відомий завдяки	політик, письменник
Alma mater	Університет Падуї
Науковий ступінь	лауреат^[d]^[2]
Знання мов	італійська^[3]^[1]^[4]
Членство	Академія делла Круска
Посада	член Палати депутатів Сардинського королівства^d^[2]
Конфесія	католицька церква
Медіафайли у Вікісховищі

Remove ads

Біографія

Народився у Далмації. Мав слов'янське походження, хорват Нікола Томашич його первісне прізвище.

Перебрався у Падую, де закінчив Падуанський університет (юридичний факультет). В роки навчання в університеті познайомився з Даніелє Маніном, з котрим в майбутньому буде пов'язаний сумісною політичною діяльністю у Венеції.

Остаточно оселився в Італії, де заробляв на життя літературною діяльністю, мешкав у містах Падуя та Мілан. З 1827 року перебрався у Флоренцію.

Створив статтю у підтримку національно-визвольної боротьби Греції, що була на той час у складі Турецької імперії. Стаття викликала гнів в уряді Австрійської імперії, у Флоренції ліквідували газету, де працював Томмазео. Вимушено емігрував 1834 року до Парижа, а потім перебрався на острів Корсика, де займався літературознавством.

Remove ads

Повернення у Італію

Лише 1847 року він отримав дозвіл від уряду Австрійської імперії на повернення у Північну Італію, що належала тоді Австрії, оселився у Венеції. В грудні 1947 року почав пропаганду проти засилля австрійської цензури, створив петицію, почав збирати підписи для її схвалення, робив це відкрито, не порушуючи закону. За доносом був арештований і кинутий у в'язницю, як і Даніелє Манін.

Республіка святого Марка

Узагальнити

Перспектива

Їх звільнили події березневої революції 1848 року. 22 березня 1848 року у Венеції оголосили незалежну від Австрійської імперії республіку святого Марка. Був створений тимчасовий уряд, членом котрого став і Ніколо Томмазео. Він отримав посаду міністра освіти. Був прихильником республіканської форми правління, що мала давні історичні традиції у Венеції. Тому після приєднання республіки до монархічного П'ємонту не давав на це згоди і вийшов у відставку. Невдовзі розпочалось військове придушення венеційської республіки арміями Австрії.

Профранцузькі налаштований Манін не прагнув поєднання з П'ємонтом і королем Савойського дому, розраховуючи на підтримку уряду Франції. Під політичним тиском у новому уряді він поступився більшості і пішов на з'єднання краю під проводом короля П'ємонту за умови створення єдиної Італії в майбутньому. Поєднані сили П'ємонту зазнали поразки від австрійських вояків під Кустоцою і сардинський уряд уклав перемир'я з австріяками за умови збереження колоніальної влади Австрії у Ломбардії і Венеції. У Венеції це розцінили як зраду і намагалися покарати смертю комісарів-представників П'ємонту. Їх життя врятував своєю владою Манін, хоча був на боці розгніваних венеційських патріотів. Відбулись народні збори зі створенням нового уряду (триумвірат) на чолі з Даніелє Манін.

Даніелє Манін у серпні 1848 р. отримав повноваження диктатора для рятування новоствореної республіки. За дорученням Маніна Томмазео відбув у Париж для перемов і отримання допомоги і підтримки венеційських повстанців. Уряд Франції вів власну політичну гру і не підтримав венеційську республіку.

У еміграції

Республіка святого Марка зазнала поразки. Манін вимушено здав владу за умов еміграції всіх членів венеційського уряду. Томмазео, у котрого були важкі проблеми із зором, трохи раніше відбув на остів Корфу. Монархічний уряд П'ємонту двічі пропонував Томмазео катедру у Туринському університеті, намагаючись таким чином купити схильність політика, але республіканські налаштований Ніколо Томмазео відмовився як від катедри, так і від посади королівського сенатора.

Remove ads

Повернення до Італії. Останні роки

1854 року він повернувся до Італії, декотрий час мешкав у місті Турин.1857 року перебрався до Флоренції.

Він так і залишився на позиціях особи, що не бажала об'єднання дрібних італійських князівств під гегемонією монархічної савойської династії. В останні роки життя Ніколо Томмазео працював як лінгвіст над створенням «Словника італійської мови». Республіканські переконання науковця і колишнього політичного діяча дивно перепліталися у нього з підтримкою католицької церкви, інституту середньовічного і феодального за спрямуванням.

Історія багато чого розставила по відповідним місцям. Монархія в об'єднаній Італії протрималась недовго. Італія таки стане республікою.

Ніколо Томмазео помер у Флоренції. На його спомин низка вулиць у різних містах названа на честь Томмазео.

Remove ads