Область Овда

Область Овда (лат. Ovda Regio) — це плато венеріанської кори, розташоване поблизу екватора в західній високогірній частині Землі Афродіти, яке простягається від 10 ° пн. ш. до 15 ° пд. ш. та від 50 ° сх.д. до 110 ° сх.д. Відоме як найбільше плато кори Венери, територія якого займає площу приблизно 15 000 000 км², тобто 3.25% площі планети.^[1] Область названа на честь лісових духів марійців, які могли бути як жіночого, так і чоловічого роду.^[2][3]

Червоний трикутник показує приблизне розташування території Область Овда у західній частині Землі Афродіти, Венера.

Структурна геологія

Трьохвимірне зображення межі між низинними рівнинами (справа) та плато області Овда (зліва).

Були проведені значні дослідження для опису структурної геології області Овда. РСА зображення отримані з космічного апарата Магеллан були використані для визнання просторового розміщення структурних особливостей регіону.

Західна Овда

Складки поверхні та чітке нашарування різного хімічного складу характеризують західну частину області Овда.^[4] Шари можуть бути диференційовані на основі їх тону та текстури на РСА зображеннях. Складки в цій частині регіону, є концентричними, і мають спільну вісь у напрямку "схід—захід".^[5] Ще однією особливістю заоду області Овда, є "стрічкові" структури (англ. ribbons structures). Їх можна охарактеризувати як стрімкі утвори з довгими западинами (ширина 1–3 км) невеликої глибини (менше 500  м).^[6][7] На відміну від складок, стрічкові структури розміщені хаотично.^[5]

Центральна Овда

Центральна Овда відрізняється хребтами, що мають орієнтацію "схід—захід", подібно до західної Овди. Ці хребти поширені на північному краю регіону і часто мають спільну вісь із складчастими структурами. На південному краї регіону спостерігаються складні структури, що включають складки та різні типи розломів.^[8]

Східна Овда

Східна Овда здебільшого визначається широкими складками та стрічковими структурами. Складки мають амплітуду до 25 км і довжину до кількох сотень кілометрів. Стрічкові структури зазвичай мають радіальний малюнок. Деякі стрічкові структури у цій частині Овди складно інтерпретувати через обмежену роздільну здатність зображень РСА. Тут також присутня значна кількість грабенів, хоча вони досить маловиразні.^[7]

Кінематична еволюція

Кінематична еволюція регіону Овда. Адаптовано з ^[9].

Кінематична еволюція країв регіону Овда. Адаптовано з ^[10].

Існує кілька ідей стосовно тектонічної еволюції області Овда:

Кінематична еволюція регіону

Першопочатково, область Овда перебувала у стабільному стані. Потім, область зазнала впливу сил стиснення у напрямку "північ—південь", що призвело до формування складок у напрямку "схід—захід". Так була сформована основна структура регіону. Далі, сили стиснення інтенсифікувалися і сформували значну зону зрушення гірських порід.^[9]

Кінематична еволюція країв регіону

Першопочатково, відбулося накопичення матеріалу, з якого пізніше сформується тессера, на краях області. Далі, насуви та зони складчатості сформувалися паралельно до країв області. Пізніше, ці утвори зазнали розтягнення у перпендикулярному до них напрямку. Формування країв завершилося під постійною дією сил розтягнення, що продовжували деформувати місцевість та впливали на вулканічні структури.^[10]

Динамічний розвиток

Існує кілька дебатованих моделей, що пояснюють формування плато на Венері, і області Овда зокрема:

Модель опускання магми

Модель опускання магми стверджує, що опускання магми сприяло потовщенню кори і формуванню плато. Однак ця моделі потребує 1-4 мільярди років для нарощення достатньої товщі кори (що, можливо, не відповідає реальності).^[11] Також, ця модель не пропонує пояснення щодо формування структур, утворених під дією сил стиснення; і не узгоджується з часовими рамками запропонованими для структур сформованих під дією сил розтягнення.^[12]

Модель підняття магми

Ця модель описує підняття мантійного потоку, який забезпечує потовщення кори (дивись: magmatic underplating^[en]).^[12][13][14]

Ударна модель

Згідно з ударною моделлю, падіння метеорита могло б спричинити появу лавових озер, що вплинуло б на ізостатични рівновагу і спровокувало б підняття кори.^[12][15] Однак, вчені не впевнені, що удар метеориту може розплавити таку частину літосфери планети, якої було б досить для впливу на ізостатични рівновагу.^[16]