Облога Смоленська (1404)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Облога Смоленська.

Облога Смоленська 1404 року — двомісячна облога Смоленська військом великого князя литовського Вітовта, підтриманого загонами свого двоюрідного брата, короля польського Ягайло.

Облога Смоленська
Мініатюра, Лицевий літописний звід Мініатюра, Лицевий літописний звід
54°46′58″ пн. ш. 32°02′43″ сх. д.
Дата: 1404  Місце: Смоленськ Результат: Перемога ВКЛ
Сторони
Велике князівство Литовське	Смоленське князівство
Командувачі
Вітовт

Передісторія

Користуючись дружнім нейтралітетом свого зятя, московського князя Василя I Дмитровича, Вітовт, уклавши мир з Тевтонським орденом, вперше захопив Смоленськ в 1395 році. Однак на допомогу смоленському князю Юрію Святославичу прийшов його тесть, рязанський князь Олег. Розгром Вітовта ординським військом в битві на Ворсклі дозволив Олегу відвоювати Смоленськ в 1401 році. Олег, засмучений полоном сина свого Родослава, що потрапив у руки литовцям в бою під Любутськом, помер у Рязані 5 липня 1402 р.

Смоленськ управлявся віче бояр і серед них не було одностайності, кому має належати місто.^[1]

Хід облоги

"Бояри-зрадники великому князю Юрію Святославичу Смоленському відчинили Вітовта місто Смоленськ. Він же, увійшовши в місто, велику княгиню, дружину князя Юрія Святославича, дочку Олега Івановича Рязанського, взяв у полон "

Литовське військо знову обложило Смоленськ в 1404 році і протягом двох місяців безуспішно обстрілювали його з гармат. В результаті тривалої облоги армія Вітовта відступила від міста. Це дозволило Юрію Святославичу від'їхати в Москву, щоб спробувати заручитися там військовою допомогою Василя I Дмитровича, або навіть підкоритися його владі, щоб не бути завойованим «поганою Литвою»^[2]. За відсутності князя в результаті змови невдоволених його владою бояр, міські ворота були відкриті для знову покликаного Вітовта.

Наслідки

Після взяття міста було остаточно ліквідовано Смоленське князівство і Смоленськ протягом наступних 110 років опинився у владі Великого князівства Литовського. Москва, що зіштовхнулася з реальною загрозою завоювання литовцями північноруських земель, розірвала союз з Литвою і відкрито виступила проти неї на стороні Пскова і Новгорода.

Див. також

• Стояння на річці Угрі (1408)