Оборонне

Село Оборонне, Камара
Оборонне Оборонне
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Бахчисарайський район


Основні дані
Географічні дані
Географічні координати	44.517328° пн. ш. 33.653472° сх. д. / 44.517328; 33.653472


Карта
Оборонне, Камара
Оборонне, Камара
Мапа

Оборонне у Вікісховищі

Перші поселення в цих місцях датуються V—VII століттям нашої ери.

Неподалік Камара знаходиться гора Аю-Кая, яку також називають Каю-Кая, на якій стояло середньовічне замкове укріплення — ісар. Камара Ісар входив до складу середньовічного феодального князівства Феодоро, столиця якого розташовувалася на Мангупі. За версіями істориків, замок Камара був побудований у V столітті і проіснував аж до XIV століття. У гори є ще одна назва — Хаос, що дісталася, можливо, від греків, які довгі століття жили в селищі біля її підніжжя.

Деякі історики припускають, що фортеця Камара Ісар і поселення при ній виникли у V–VII століттях як опорний пункт, що захищав далекі підступи до володінь Херсонеса. Є версія, що у XIII–XIV століттях поселення належало місцевому феодалу, васалу князівства Феодоро. Після захоплення Балаклави генуезцями у 1345 році село опинилося на «спірній» території. Найраніше відоме на сьогодні згадування про поселення Камара міститься в епітафії з надгробного пам'ятника 1362 року. Очевидно, після договору 1381 року село увійшло до складу капітанства Готія Генуї.

У 1475 році генуезькі володіння були завойовані Османською імперією, і село адміністративно включили до Мангупського кадилику Кефінського санджаку (згодом — еялету). За переписами Кефінського санджаку 1520 року село Камара (Камра) належало до Інкермана і мало 1 мусульманську сім'ю та 29 християнських сімей. До 1542 року Камару перепідпорядкували Мангупу, і в селі було вже 3 мусульманські сім'ї та 30 немусульманських сімей. За податковими відомостями 1634 року в селі числилося 60 дворів немусульман (частина з яких була новоприбулими з інших сіл), а також згадується, що жителі 5 дворів виселилися. У джизйє дефтерах 1652 року перелічені імена християн-платників податків із села Камаре.

Селище Камара, як населене «невірними», згадується у «Книзі подорожей» Евлії Челебі під 1667 роком. У 1686 році Камара входила до Мангупського кадилику еялету Кефе, у селі було 98 землевласників (69 іновірців). Імовірно, при селі був монастир Іоанна Предтечі та церква Святого Іллі — пам'ять про що збереглася в назвах шанованих джерел-чешме в Оборонному. Після здобуття ханством незалежності за Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 року, у 1775 році село було включено до Кримського ханства. У цей період, у 1778 році, християнське населення Криму, включно з урумами Камари, було насильно переселено російськими військами до Приазов'я (за даними Суворова, з Комари виїхало 475 урумів, за даними митрополита Ігнатія — 100 сімей).

Ймовірно, село повністю спорожніло, оскільки в Камеральному Описі Криму 1784 року серед житлових воно не значиться, а у відомості 1783 року записано, що будинками, які залишилися після виходу християн, «заволоділи війська». У відомості Шахін Ґерая 1785 року про село Камара, де раніше було 78 житлових будинків, є приписка, що «у цьому селі розташовані албанці».

Після анексії Криму Російською імперією з 1784 року село було приписано до Севастопольського військового губернаторства, і в нього були переселені греки-колоністи з Керчі. Князь Потьомкін доручив їм охорону берега від Севастополя до Феодосії; жителі вважалися військовослужбовцями і числилися в Балаклавському батальйоні. У 1779 році в Камарах відкрилася Марининська грецька церква. На карті 1836 року в селі було 30 дворів. Під час Кримської війни у Камарах розташовувався табір французької кавалерії.

Після війни село увійшло до складу Байдарської волості Ялтинського повіту. У 1864 році Камари — казенне грецьке село з 46 дворами, 170 жителями, православною церквою та казармою. З червня 1873 року село знову відійшло до міста, увійшовши до Севастопольського градоначальства. За переписом 1887 року в Камарах числилося 72 двори та 345 жителів. До 1915 року в селі Камари (Балаклавського округу) числилося 97 дворів з грецьким населенням.

Після встановлення радянської окупації у 1921 році село увійшло до Севастопольського повіту, згодом — до Балаклавського району, де була утворена Камарська сільська рада. Згідно з переписом 1926 року, у селі Камари (центрі сільради) числилося 100 дворів і 374 особи, з них 208 греків, 116 росіян, 44 українці; діяла російська школа.^[2] У 1930 році Камара увійшла до новоствореного Балаклавського кримськотатарського національного району.

У роки Другої світової на вершині Аю-Кая розміщувався спостережний пункт Приморської армії. Гора входила в 1-й сектор Севастопольського оборонного району. Тут були збудовані гарматні та кулеметні ДОТи і ДЗОТи, що прикривали Балаклаву і Севастополь. Обрана позиція і вибудувана оборона були настільки вдалими і правильними, що цей «укріпрайон» протримався аж до червня 1942 і впав разом із Севастополем.^[3]

У 1944 році після визволення Криму, згідно з постановами ДКО, 18 травня було виселено 3 сім'ї кримських татар, а 27 червня були депортовані кримські греки до Пермської області та Центральної Азії. У вересні 1944 року в район почали прибувати переселенці з Воронезької та Сумської областей. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 року Камари були перейменовані в Оборонне. На 1953 рік у селі було 36 господарств колгоспників та 14 господарств робітників і службовців. 7 травня 1957 року село було передане в підпорядкування міській раді Севастополя та позбавлене статусу окремого населеного пункту.

У 2014 році після окупації Криму РФ окупаційна адміністрація почала вважати населений пункт як село.

З 7 вересня 2023 року місцевість передана до Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, однак, вона досі не має статусу окремого населеного пункту.^[4]^[5]^[6]

Опис

Історія

Галерея

Примітки

Wikiwand - on