Озерне (селище, Житомирський район)

Озе́рне — селище, Житомирського району Житомирської області.

селище Озерне
Пам'ятник Авіаторам при в'їзді в Озерне Пам'ятник Авіаторам при в'їзді в Озерне
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Тер. громада	Новогуйвинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA18040350030097353
Основні дані
Засновано	1959
Агломерація	Житомирська агломерація
Площа	1.56 км²
Населення	▼ 5717 (01.01.2022)[1]
Густота	3750,6 осіб/км²;
Поштовий індекс	12443
Телефонний код	+380 412
Географічні координати	50°10′46″ пн. ш. 28°44′10″ сх. д.
Висота над рівнем моря	219 м
Відстань
Найближча залізнична станція:	Пряжів
До станції:	10 км
До райцентру:
- автошляхами:	12,1 км
До обл. центру:
- автошляхами:	12,1 км
Селищна влада
Адреса	12441, Житомирська обл., Житомирський р-н, смт Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 5
Голова селищної ради	Гончаренко Зоя Григорівна
Карта
Озерне
Озерне
Озерне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Озерне.

Історичний нарис

Свою першу назву населений пункт отримав від розташованого поруч селища Скоморохи Житомирського району, Житомирської області. Фактично Скоморохи — це передмістя Житомира, тобто, Житомирський військовий аеропорт. Саме в той час поблизу села Скоморохи було побудовано злітно-посадкову смугу та фактично створено аеродром, який і отримав свою першу назву «Скоморохи». З 1933 р. декілька будівель військового гарнізону увійшло до складу селища Скоморохи. Це був початок розвитку військового містечка. Військові, які служили і працювали на аеродромі «Скоморохи», мешкали в селищі Гуйва та відносились до тамтешнього військового гарнізону. Для облаштування свого життя і обслуговування аеродрому вони щодня приїжджали на аеродром. На той час тут було побудовано лише одну злітно-посадкову смугу та деякі технічні споруди. Але на початок Німецько-радянської війни цей аеродром мав неабияке стратегічне значення. В селищі вже функціонувало одне крило школи.

Гарнізонний Будинок офіцерів був побудований у 1936 р. Така ж сама будівля була і на Гуйва, де був розташований Гуйвинський військовий гарнізон. Але зараз від того будинку залишилась лише напівзруйнована труба котельні. Також функціонувало приміщення теперішнього лазарету, декілька будівель жилого сектора (№ 3,4,5,6,7).

Під час німецької окупації аеродром був добудований працею військовополонених, була також прокладена бруківка через селище Скоморохи, яка з'єднала його з автошляхом на Житомир біля залізничного переїзду. У приміщенні школи під час окупації була німецька комендатура.

Навесні 1944 р. на аеродром перебазувався винищувальний авіаційний полк Воронезького винищувального авіаційного корпусу.

Тоді ж на аеродромі розташовувався і полк авіації дальньої, від дії якого до останнього часу «тремтіла» вся Європа, бо на озброєнні полку перебувала не тільки потужна авіаційна техніка, а й зброя масового ураження. Міжнародні зобов'язання та миролюбний курс політики української держави призвели до скорочення таких військових структур, тому від полку дальньої авіації залишилась на згадку кімната-музей бойової слави в гарнізонному Будинку офіцерів та надзвуковий ракетоносець Ту-22К, встановлений на постамент на Алеї Слави Героям-авіаторам.

У післявоєнний час селище почало активно забудовуватись. У 1945 р. військові, що обслуговували аеродром та військову авіаційну техніку, остаточно перебазувались з селища Гуйва до селища Скоморохи, а військові частини були передислоковані в новий гарнізон. В цей час були побудовані житлові будинки № 8, 9, 10, 11, 12 та інші, нові два крила місцевої школи.

Із 1959 року місцевий військовий гарнізон отримав нову назву — Озерненський гарнізон та відповідно аеродром — «Озерне». Приблизно з того часу почалася активна забудова.

У 1963 р. було розпочато істотне реконструювання аеродрому, аеродромних та технічних споруд. Зараз добудована злітно-посадкова смуга довжиною 3050 м, загальна довжина магістральної та рульових доріжок для літаків понад 29 км. Злітно-посадкова смуга за своїми технічними показниками спроможна приймати всі види літаків.

Улітку 1958 року з обласного центру м. Житомир до Озерного було налагоджено постійне автобусне сполучення за маршрутом № 15 (з 2003 року — № 115) «Житній ринок — Озерне» (оскільки Озерне є передмістям Житомира). За цей час значно розширено і військове містечко, побудовані нові приміщення дитячого садка, пошти, поліклініки, п'ятиповерхові житлові будинки. Вагомий внесок у забудову гарнізону зроблено військовими будівничими, які впродовж понад двох десятків років були розташовані в гарнізоні. На 1989 рік гарнізон нараховував 15 окремих військових частин.

Станом на 2018 рік Озерне є місцем базування 39-тої бригади тактичної авіації, що має на озброєнні винищувачі Су-27 та навчально-тренувальні літаки Л-39.

Населення

Мова

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[2]:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	4 343	73,45 %
Російська	1 553	26,26 %
Інші	17	0,29 %
Разом	5 913	100,00 %

Галерея

• 
  Табличка під пам'ятником авіаторам
• 
  Стела у парку
• 
  Будинок офіцерів
• 
  Гімназія
• 
  Житловий квартал
• 
  Житловий квартал
• 
  Монумент воїнам захисникам України^[3]
• 
  Монумент "Слава авіаторам" (Ту-22К)^[4]

Постаті

• Гнатюк Володимир Володимирович (1980—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
• Дмитренко Олександр Юрійович (1996—2022) — старший лейтенант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Див. також

• Аеродром «Озерне»