Окремий кавказький корпус

Окремий кавказький корпус - загальновійськове оперативне формування (об'єднання, окремий корпус) збройних сил Російської імперії, що було призначене для виконання завдань на кавказькому операційному напрямку.

Окремий кавказький корпус
рос. Отдельный Кавказский корпус
На службі	серпень 1815— 6 грудня 1857
Країна	Російська імперія
Вид	Російська імператорська армія
Тип	армійський корпус
У складі	Південний Кавказ Російська імперія
Війни/битви	Російсько-перська війна (1804—1813) Російсько-турецька війна (1806—1812) Французько-російська війна (1812) Російсько-перська війна (1826—1828) Російсько-турецька війна (1828—1829) Кримська війна

Солдат Окремого кавказького корпусу, малюнок Василя Тімма, періоду 1851-1862 років.

Історія

У 1777 році з військ Кизлярського краю і прикордонній лінії по річці Терек, був утворений Астраханський корпус, з підпорядкуванням астраханського губернатору. До складу корпусу увійшли Кабардинський і Горський єгерські батальйони, Моздокський і Свіяжський польові батальйони, два гарнізонних батальйони в місті Кизляр і один гарнізонний батальйон в місті Моздок.

1779 року на посилення Астраханського корпусу прибули Селенгвнський, Томський і Ладозький піхотні полки. Восени 1782 року корпус був знову посилений новоприбулими частинами і був перейменований спочатку в Новолінійний, а потім в Кавказький корпус. Корпус складався з 22-х батальйонів піхоти, 20-ти ескадронів драгунів і 4-х рот артилерії (30 гармат).

В початку 1796 імператриця Катерина II, вирішивши оголосити війну Персії, повеліла посилити Кавказький корпус 4-а піхотними, 3-а легкокінними і одним козачим полками.

З числа цих військ для участі в перському поході графа Зубова був складений Каспійський корпус. До складу корпусу увійшли 6 батальйонів гренадерів, 12 мушкетерських, 7 єгерських батальйонів і 45 ескадронів кавалерії. Після смерті Катерини II імператор Павло I зупинив військові дії з Персією і повелів вивести всі війська, що знаходилися в складі Каспійського корпусу і з Грузії до Росії.

29 листопада 1796 року височайшим наказом були затверджені нові штати полків, одночасно всі війська були розподілені на 12 дивізій, незабаром перейменованих в Інспекції. Війська, що перебували на Кавказі увійшли до складу 10-ї Кавказької дивізії. Каспійський корпус був розформований, а його частини були виведені у внутрішні губернії Росії.

1801 року, при вступі на престол імператора Олександра I, в Кавказькій інспекції перебувало 25 батальйонів піхоти, 20 ескадронів драгунів і 5 батарейних рот артилерії.

12 березня 1811 року утворено Грузинський корпус з 19-ї і 20-ї піхотних дивізій з їх артилерією^[1]. 1814 року грузинському і фінляндському корпусам, присвоєно найменування окремих^[1].

21 грудня 1815 року височайшим наказом з військ 19-ї і 20-ї дивізій, розташованих на Кавказькій лінії, в Грузії і взагалі в Закавказькому краї, утворений Окремий Грузинський корпус^[2]. Головнокомандувач в Грузії, який носив звання Головного начальника 19-ї і 20-ї піхотних дивізій, названий Командиром Окремого Грузинського корпусу.

7 лютого 1816 височайше затверджено розклад військ Окремого Грузинського корпусу. Корпус був складений з 19-ї і 20-ї піхотних дивізій, до складу яких увійшли всі війська, розташовані в межах тодішнього Кавказького краю.

1818 року здійснено новий розподіл дивізій по корпусам і арміям Російської армії, Окремий Грузинський корпус зберегли в колишньому складі.

У початку 1819 року внаслідок подань командира Окремого Грузинського корпусу генерала від інфантерії Олексія Єрмолова про необхідність посилення корпусу, імператор Олександр I в іменному указі генералу Єрмолова, від 19 квітня 1819 року не знайшовши можливим посилити корпус новими полками, визнав можливим тимчасово вислати під начальство Єрмолова десять полків піхоти.

У серпні 1820 найдійшло повеління «Окремому Грузинському корпусу іменуватися надалі Окремим Кавказьким корпусом»^[1].

У 1839 - 1840 роках до складу окремого корпусу увійшли пароплави «Могутній», «Боєць» і «Молодець», які взяли участь в створенні Кавказької укріпленої берегової лінії. З 7 по 10 жовтня 1841 року в складі загону контр-адмірала М. Станюковича брали участь в підтримці вогнем просування військ генерала І. Анрепа від Адлера до Навагінского укріплення. Спільно пароплави «Молодець» «Могутній» і «Боєць» вели на буксирах лінійний корабель «Три Ієрархи» і фрегат «Агатополь». Кораблі рухались попереду сухопутних військ на відстані близько кілометра від них. Коли на березі показувався великий завал, пароплави підводили близько до берега корабель і фрегат, які артилерійським вогнем руйнували завали і вибивали звідти противника. Потім кораблі продовжували рух вперед.

6 грудня 1857 року Окремий Кавказький корпус був переформований в Кавказьку армію. При головнокомандуючому цієї армією створений Головний штаб.

У серпні 1865 року в зв'язку з утворенням Кавказького військового округу, Головний штаб Кавказької армії був скасований. Війська, розташовані на Кавказі, зберігали найменування армії до 1881 року. До 1879 року війська Росії, розташовані в Європейській Росії і на Кавказі, були зведені в корпуси^[3].

Склад на

1890 рік

• одна гренадерська дивізія;
• дві піхотні дивізії;
• дві Кавказькі козачі дивізії;
• два піших пластунських батальйони;
• дві батареї Кубанського козачого війська.

Командувачі (роки)

• Ртищев Микола (1815-1816)
• Єрмолов Олексій (1816-1827)
• Паскевич Іван (1827-1831)
• Розен Григорій (1831-1838)
• Головін Євген (1838-1842)
• Нейдгардт Олександр (1842-1844)
• Воронцов Михайло (1844-1855)
• Муравйов-Карсський Микола (1855-1856)
• Барятинський Олександр (1856-1857)