Окупація Японії

Окупа́ція Япо́нії — період в історії Японії з 1945 по 1952 рік, коли країна була окупована силами союзників після поразки у Другій світовій війні. Ця іноземна присутність відзначає єдиний раз в історії Японії, коли вона була окупована іноземною державою^[1]. З підписанням 8 вересня 1951 мирного договору у Сан-Франциско Японія відновила себе як рівноправний член світової спільноти, а 28 квітня 1952, разом із набуттям чинності договору, повернула собі суверенітет і поклала край окупації.

Японська імперія (1945–1947) 大日本帝國 Dai Nippon Teikoku Японія (1947–1952) 日本国 Nippon-koku Окупація Японії
Військова окупація
1945 – 1952 ↓
Згори: Цивільний та морський прапор Знизу: Державний прапор Емблема імператора
Японії: історичні кордони на карті Карта Японії під союзною окупацією Японський архіпелаг, що перебуває під владою Верховного Головнокомандувача союзних держав, чинна 1945—1952 (за винятком Іво Дзіми, під владою США до 1968 року, і Окінави, під владою США до 1972 року). Японський Тайвань та Острови Спратлі, передані під владу Китаю. Префектура Карафуто та Курильські острови, передані під владу СРСР. Японська Корея на південь від 38-го паралелі, підпорядкованої військовому уряду армії США в Кореї, в 1948 році отримала незалежність як Південна Корея. Квантунська область, окупована Радянським Союзом 1945—1955, передана під владу КНР в 1955 році. Японська Корея на північ від 38-ї паралелі, передана під владу Радянської цивільної адміністрації, в 1948 році отримала незалежність як Північна Корея. Південний Тихоокеанський мандат, окуповані Сполученими Штатами в 1945—1947 роках, перетворені в підопічну територію Тихоокеанські острови в 1947 році.
Столиця	Токіо
Мови	Японська
Державний устрій	Військова окупація
Головнокомандувач союзними військами
• 1945—1951	Дуглас Макартур
• 1951—1952	Метью Ріджвей
імператор
• 1926—1989	Хірохіто
Історичний період	період Сьова (Холодна війна)
• Капітуляція Японії	10 серпня
• Сан-Франциський мирний договір	28 квітня
Населення
Попередник Наступник Японська імперія Японія Цивільна адміністрація США на островах Рюкю
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Окупація Японії

Окупаційна політика

Політика демократизації

• Директива про ліквідацію обмежень політичних і релігійних свобод та інших цивільних прав (4 жовтня 1945).
• Дозвіл діяльності заборонених в роки війни профспілок (1946).
• Дозвіл діяльності опозиційних політичних партій, включаючи КПЯ та СПЯ.
• Надання виборчого права жінкам.

У грудні 1945 року на основі директиви окупаційної влади синтоїстська релігія була відокремлена від держави, а в новорічному зверненні до народу 1946 року імператор публічно відрікся від свого «божественного походження» (див. Нінген-сенген).

Запропоновані зони окупації Японії: червоним – Радянський Союз; синім – США; жовтим – Китай; зеленим – Великобританія; жовто-блакитна пунктирна зона — зона спільної окупації США та Китаю

Економічна політика

• Ліквідація дзайбацу (великі монополістичні концерни).
• Аграрна реформа 1946—1949 років, в результаті якої поміщицьке землеволодіння було практично знищено, а з орендарів селяни стали власниками землі. Групу розробників реформи очолив американський економіст Вольф Ісаакович Ладежінський. У процесі реформи у великих землевласників були примусово викуплені близько 5 800 000 акрів (близько 2 млн 300 тис. га) землі, що становило близько 38% сільськогосподарської землі країни. Викуплені землі були продані на умовах тривалої розстрочки селянам, до того моменту орендувавшим цю землю у поміщиків. Інфляція швидко обнулила борги селян з викупу і до 1950 року колишні орендарі перетворилися в три мільйони селян-власників. Такий підсумок реформи поклав кінець влади великих землевласників і значною мірою ліквідував соціальну базу для лівацьких настроїв у японських селах.
• «Лінія Д. Доджа» (1949—1950) — лінія стабілізації японської економіки, розроблена американським фінансистом Д. Доджем. Важливою частиною «лінії Доджа» була здійснена в 1949 році реформа податкової системи Японії, проєкт якої був розроблений групою американських експертів на чолі з Шоупом. Суть реформи полягала в збільшенні податків з метою подолання інфляції та стабілізації економіки. Центральне місце в ній займали прямі податки, в основу яких було покладено принцип прогресивного прибуткового податку. Головним підсумком фінансової реформи Доджа стало те, що був зверстаний і прийнятий до виконання бездефіцитний державний бюджет, при якому доходи не просто покривали витрати, але і значно перевищували їх. Ця фінансова реформа також справила благотворний вплив на стан зовнішньої торгівлі Японії: стабілізувала єну і дозволила вийти державі з тривалої фінансової кризи.

У 1945 році окупаційною владою розпочато випуск окупаційних єн, які перебували в обігу паралельно з японською єною. У 1948 році окупаційна єна була вилучена з обігу, за винятком Окінави, де вона була оголошена єдиним законним платіжним засобом і повністю замінила японську єну.