Олександр Михайлович Тверський

Олександр Михайлович (7 жовтня 1301 — 28 жовтня 1339) — великий князь Тверський (1326—1327; 1338—1339) і великий князь Володимирський (1326—1327). Син Михайла Ярославича Святого та Анни Кашинської, брат Дмитра Грізні Очі, Костянтина і Василя Михайловичів. При ньому відбулося тверське повстання проти Щелкана (1327). Убитий в Орді разом з сином Федором.

Олександр Михайлович
Князь Новгородський
1325 — 1327
Попередник:	Юрій Данилович
Наступник:	Іван Калита
Князь Тверський
1326 — 1327
Попередник:	Дмитрій Грізні Очі
Наступник:	Костянтин Михайлович
Великий князь Владимирський
1326 — 1327
Попередник:	Дмитрій Грізні Очі
Наступник:	Олександр Васильович
Великий князь Тверський
1338 — 1339
Попередник:	Костянтин Михайлович
Наступник:	Костянтин Михайлович
Народження:	7 жовтня 1301(1301-10-07)[1][2]  Твер, Тверське князівство
Смерть:	28 жовтня 1339[3][1] (38 років)  Сарай-Бату, Золота Орда
Поховання:	Твер
Країна:	Велике князівство Володимирське
Релігія:	православ'я
Рід:	Рюриковичі
Батько:	Михайло Ярославич
Мати:	Анна Кашинська
Шлюб:	Анастасія Галицька
Діти:	Федір, Лев, Михайло, Всеволод Холмський, Андрій, Володимир, Марія, Уляна
Медіафайли у Вікісховищі

До сходження на володимирський престол

У 1318 році Великий князь Тверський Михайло Ярославич, відправляючись в Орду, розділив свою вотчину між Олександром і його старшим братом Дмитром Грізні Очі. Дмитро та Олександр умовляли його не їздити, викликалися самі їхати замість нього, але Михайло їх не послухав.

У вигнанні

Тверські князі (1247—1485)

Ярослав Ярославич(1247-1272) Святослав Ярославич (1272-1282 або 1286) Михайло Ярославич (1282 або 1286-1318) Дмитро Михайлович Грізні Очі (1318-1326) Олександр Михайлович (1326-1327; 1338-1339) Михайло Олександрович(1368-1399) Іван Михайлович(1399-1425) Олександр Іванович(1425) Юрій Олександрович (1425) Борис Олександрович(1425-1461) Михайло Борисович (1461-1485) Всеволод Олександрович (1346-1349) Костянтин Михайлович (1328-1338; 1339-1345) Василь Михайлович (1349-1368)

У Пскові Олександра Михайловича любили, але сил для боротьби за престол у псковитян не вистачало. Більш того, Новгород міг приборкати повстання непокірного міста і приєднати його назад до себе. Олександру протегував литовський князь Гедимін, але і він побоювався зв'язуватися з ханом. І ось в 1328 році під Псков з'явилися посли від князів московського, тверського, суздальського і від новгородців, архієпископ Мойсей і тисяцький Аврам Олферьевич, вмовляти Олександра їхати в Орду до Узбеку. Посли говорили від імені своїх князів:

«Цар Узбек всім нам велів шукати тебе і прислати до нього в Орду; іди до нього, щоб нам всім не потерпати від нього через тебе одного; краще тобі за всіх потерпіти, ніж після всім через одного тебе пустошити всю землю»

Олександр відповідав:

«Точно, мені слід з терпінням і любов'ю за всіх терпіти й не мстити за себе лукавим крамольникам; але і вам непогано було б одне за одного і брат за брата стояти й татарам не видавати й всім разом противитися їм, захищати Руську землю і православне християнство»