Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Олександр Шатілов
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Олекса́ндр Шаті́лов (івр. אלכס שטילוב; англ. Alexander Shatilov, нар. 22 березня 1987 — Ташкент, Узбекистан) — ізраїльський гімнаст. Дворазовий бронзовий призер чемпіонатів світу, чемпіон та багаторазовий призер чемпіонатів Європи. Перший в історії Ізраїлю призер чемпіонату світу, чемпіон і призер чемпіонату Європи.[1] Спортсмен 2009 та 2013 років Ізраїлю.[2]
| Олександр Шатілов рос. Александр Шатилов | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Громадянство | Ізраїль |
| Народження | 22 березня 1987 (38 років) Ташкент, Узбекистан |
| Зріст | 183 см |
| Дружина | Ела Кліхман |
| Діти | Ромі (2017), Гай (2019) |
| Вебсторінка | shatilov.co.il |
| Спорт | |
| Країна | Ізраїль |
| Вид спорту | спортивна гімнастика |
| Тренери | Сергій Вайсбург |
Нагороди | |
| Олександр Шатілов у Вікісховищі | |
Брав участь в Олімпійських іграх 2008, Олімпійських іграх 2012 та Олімпійських іграх 2016.
Remove ads
Біографія
Народився в Ташкенті, Узбекистан, в єврейській родині. У 2002 році родина переїхала до Ізраїлю.
Мати — тренер з акробатики, батько — інструктор верхової їзди. Брат Слава грав у професійний футбол в Ізраїлі.[2]
З 2015 року одружений з Елою Кліхман, має двох синів: Ромі (2017 року народження) та Гая (2019 року народження).
Кар'єра
Узагальнити
Перспектива
Мати відвела до секції спортивної гімнастики, коли було п'ять років.
2008
На дебютних Олімпійських іграх 2008 в Пекіні, Китай, у кваліфікації посів 29 місце в багатоборстві, зупинившись за крок до фіналу. Потрапив до фіналу вільних вправ, де через падіння завершив змагання останнім.
2009
На чемпіонаті Європи, що проходив у Мілані, Італія, здобув першу в історії Ізраїлю медаль чемпіонату Європи — бронзу у вільних вправах.[2]
На чемпіонаті світу в Лондоні, Велика Британія, додав до бронзи чемпіонату Європи бронзову нагороду світової першості, вписавши своє ім'я в історію країни.[3]
2011
На чемпіонаті Європи в Берліні, Німеччина, у вільних вправах виборов срібну нагороду, а на чемпіонаті світу в Токіо, Японія, продемонстрував однаковий результат у 15.466 балів з бразильським гімнастом Дієго Іполіто, розділивши з ним третю сходинку п'єдесталу.
2012
На Олімпійських іграх 2012 в Лондоні, Велика Британія, у багатоборстві посів 12 місце, а у фіналі вільних вправ був шостим.
2013
На чемпіонаті Європи у вільних вправах уперше у власній кар'єрі та історії Ізраїлю став чемпіоном Європи, продемонструвавши однаковий результат у 15,333 бали з британським гімнастом Максом Вітлоком.[1]
2014
На чемпіонаті Європи у Софії, Болгарія, у вільних вправах виборов бронзову нагороду.
2016
На передолімпійському чемпіонаті Європи, що проходив у Берні, Швейцарія, здобув бронзову нагороду у вільних вправах.
На Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро, Бразилія, до фіналів в окремих видах не кваліфікувався.
2017
На чемпіонаті Європи у вільних вправах виборов бронзову нагороду, випередивши товариша по збірній Артема Долгопята.
Другу половину сезону змушений був пропустити через травму та народження сина Ромі, яке збіглося за часом з чемпіонатом світу.[4]
2018
На чемпіонаті Європи четвертим був у багатоборстві та п'ятим у вільних вправах.
Через складні дипломатичні стосунки між Ізраїлем та господарем чемпіонату світу (Катар не визнає Ізраїль) участь команди Ізраїлю в першому кваліфікаційному турнірі на Олімпійські ігри в Токіо була під питанням. Згодом Катар надав візи спортсменам, гарантував безпеку та використання прапору та гімну Ізраїля. Однак в цілях безпеки на тренуваннях та поза залом спортсмени використовували костюми без прапора Ізраїлю чи напису назви країни. Олександр мріяв піднятися на п'єдестал та розгорнути прапор Ізраїлю в Катарі, але не зміг кваліфікуватися до фіналу вільних вправ.[5]
2019
На чемпіонаті Європи в рамках підготовки до кваліфікаційного на Олімпійські ігри чемпіонату світу відібрався до фіналу в багатоборстві з десятим результатом, але знявся для кращого виступу в фіналі вільних вправ, де продемонстрував п'ятий результат.[6]
На чемпіонаті світу в Штутгарті, Німеччина, в багатоборстві посів 30 місце та здобув особисту ліцензію на Олімпійські ігри в Токіо.
2020
Підтримав перенесення Олімпійських ігор в Токіо на 2021 рік через неможливість підготуватися до головних змагань чотириліття у зв'язку з пандемією коронавірусу та вимушених перерв у тренувальному процесі.[7]
У грудні під час пандемії коронавірусу на чемпіонаті Європи в Мерсіні, Туреччина, у командній першості був четвертим, до фіналів в окремих видах не кваліфікувався.
На Олімпійських іграх в Токіо в кваліфікації продемонстрував 47 результат у вільних вправах та до фіналу не кваліфікувався.[8]
Remove ads
Результати на турнірах
*змішана команда
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads