Богданович Олексій Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Богданович.

Олексі́й Володи́мирович Богдано́вич (нар. 23 березня 1963, Береза) — український актор театру і кіно. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996), Народний артист України (2006).

Богданович Олексій Володимирович
Зображення
Народився	23 березня 1963(1963-03-23) (62 роки)  Береза[1]
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор, кіноактор, ведучий, телеведучий
Alma mater	Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Роки діяльності	1984-теперішній час
Членство	Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка
IMDb	nm0091666
Нагороди та премії
Київська пектораль Мистецька премія «Київ»
Богданович Олексій Володимирович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народився 23 березня 1963 року в селі Березі Глухівського району на Сумщині. Найменший у великій родині (він має двох братів і сестер). Батько був економістом, мати працювала вихователькою в дитсадку.

Батьки хотіли, аби син вступив до медичного інституту. Проте він обрав Київський інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, навчався на курсі у Леоніда Олійника. По закінченню у 1984 році інституту почав плідну працю у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка, а згодом і в кіно.

Пройшов строкову службу у військах зв'язку.

Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).^[2]

Олексій Богданович — Федір Протасов (Вистава «Живий труп», реж. Р. Мархоліа 2014 р.)

Важливі дати

• 1984 — закінчив Київський театральний інститут; актор театру імені Івана Франка; перша роль у виставі «Трибунал»
• 1986 — перша кінороль у фільмі «Усе перемагає любов»
• 1989 — одружився з однокласницею
• 1996 — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
• 2006 — народний артист України
• 2018 — орден «За заслуги» III ступеня^[3]

Ролі

Олексій Богданович — Просперо (Вистава «Буря», реж. Сергій Маслобойщиков)

Олексій Богданович — Йоран Перссон (Вистава Ерік XIV, реж. С. Мойсеєв)

Театр

• Володя — «Трибунал» А.Макайонока
• Олексій — «Кабанчик» В.Розова
• Паллант — «Енеїда» І.Котляревського
• Іван Бездомний — «Майстер и Маргарита» М.Булгакова
• Гриць — «Даринка, Гриць та нечиста сила» В.Бойка
• Федір — «Тев'є-Тевель» Г.Горіна
• Михась — «Гріх» В.Винниченка
• Гриць — «У неділю рано зілля копала» О.Кобилянської
• Ілько — «Патетична соната» М.Куліша
• Роман — «Сто тисяч» І.Карпенка-Карого
• Лукаш — «Лісова пісня» Лесі Українки
• Лірник — «Сни за кобзарем» Т.Шевченка
• Песик — «Стережися лева» Я.Стельмаха
• Дон Жуан — «З коханням не жартують» П.Кальдерона
• Король Артур — «Мерлін, або спустошена країна» Т.Дорста, У.Еллера
• Петруччо — «Приборкання норовливої» В.Шекспіра
• Едмунд — «Подорож у ніч» Ю.О'ніла
• Едгар — «Король Лір» В.Шекспіра
• Густав — «Бал злодіїв» Жана Ануя
• Принц Уельський — «Кін IV» Г.Горіна
• Граф — «Кохання у стилі бароко» Я.Стельмаха
• Чичиков — «Брате Чичиков» М.Гоголя
• Ксанф — «Езоп» Г.Фігейредо
• Тартюф — «Тартюф, або …» Ж. Б. Мольєра
• Людовик XIV — «Ех, мушкетери, мушкетери…» Є.Євтушенка
• Граф Альмавіва — «Весілля Фігаро» П.-О.Бомарше
• Іван Федорович — «Брати Карамазови» Ф.Достоєвського
• Жіль — «Маленькі подружні злочини» Е.-Е.Шмітта
• Подкольосін — «Одруження» м. Гоголя
• Преподобний Джонсон-і-Джонсон — «Гімн демократичної молоді» С.Жадана
• Просперо — «Буря» В.Шекспіра
• Протасов — «Живий труп» Л.Толстого
• Сірано — «Сірано де Бержерак» Е.Ростана
• Іван — «Безталанна» І. Карпенко-Карого
• Старий Догсборо — «Кар'єра Артуро Уї»
• Альфред Ілль — «Візит»

Кіно

• «Все перемагає любов» (1986, режисер М. Мащенко);
• «Блакитна троянда (мінісеріал)» (1988, режисер О.Бійма);
• «Увійди в кожен будинок» (1989, режисер В. Ілляшенко);
• «Останній бункер» (1991, режисер В. Іллєнко);
• «Гріх» (1991, режисер О.Бійма);
• «Для домашнього огнища» (1992, режисер: Б. Савченко)
• «Обітниця» (1992, режисер В. Ільяшенко)
• «Єлісейські поля» (1993, режисер О. Левченко)
• «Розкол» (1993, режисер С. Колосов)
• «Викуп» (1994, режисер В.Балакшинов)
• «Злочин з багатьма невідомими» (1993, режисер О. Бійма);
• «Judenkreis, або Вічне колесо» (1996, режисер В. Домбровський);
• «Природа», із серіалу «Острів любові» (1996, режисер О. Бійма);
• «Приятель небіжчика» (1997, режисер В. Криштофович)
• «Прощання з Каїром» (2003, режисер О. Бійма);
• «Украдене щастя» (2004, режисер А. Дончик);
• «Вовчиця» (2006, режисери Б. Недич, О. Тараненко, С. Альошечкін)
• «П'ять хвилин до метро» (2006, режисер С. Альошечкін)
• «Мільйонер» (2012)
• «Остання роль Рити» (2012)
• «Папараці» (2016)
• «Казка старого мельника» (2020, режисер О. Ітигілов)

Аудіокниги

• Юрій Винничук — «Весняні ігри в осінніх садах» (2005). Аудіокнига виробництва Мистецької агенції «Наш Формат» (2011, продюсування — Сергій Куцан, звукорежисура — Володимир Муляр).

Нагороди

• Володар чотирьох премій «Київська пектораль» у категорії «За краще виконання чоловічої ролі»:
  • за роль Чичикова — вистава «Брате Чичиков», реж. Олександр Дзекун (2000)
  • за роль Івана Карамазова — вистава «Брати Карамазови», реж. Юрій Одинокий (2004)
  • за роль Федора Протасова — вистава «Живий труп», реж. Роман Мархоліа (2014)
  • за роль Альфреда — вистава «Візит», реж. Давид Петросян (2023)
• Номінант на премію «Київська пектораль» у категорії «За краще виконання чоловічої ролі» за роль Просперо у виставі «Буря» (реж. Сергій Маслобойщиков, 2010). Номінант на цю ж премію у категорії «За краще виконання чоловічої епізодичної ролі / ролі другого плану» за ролі Людовика та Маски у виставі «Ех, мушкетери, мушкетери…» (реж. Дмитро Чирипюк та Петро Ільченко, 2003)^[4].
• Володар премії «Людина року»-2004.
• Орден «За заслуги» III ступеня^[5]