Косигін Олексій Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Косигін.

Олексі́й Микола́йович Коси́гін (рос. Алексей Николаевич Косыгин, 21 лютого 1904, Санкт-Петербург, Російська імперія — 18 грудня 1980, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський державний і партійний діяч, один з близьких соратників Брежнєва, голова Ради Міністрів СРСР у 1964—1980 роках. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1964, 1974). Член ЦК КПРС у 1939—1980 р. Член Політбюро (Президії) ЦК КПРС у лютому 1948 — жовтні 1952, травні 1960 — жовтні 1980, кандидат у члени Політбюро (Президії) ЦК КПРС у березні 1946 — лютому 1948, жовтні 1952 — березні 1953, червні 1957 — травні 1960. Депутат Верховної Ради СРСР з 1946 по 1980 рік. Депутат Верховної Ради УРСР 2—3-го скликань.

Косигін Олексій Миколайович
рос. Алексей Николаевич Косыгин
Народився	8 (21) лютого 1904[1][2]  Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер	18 грудня 1980(1980-12-18)[3][4][…] (76 років)  Москва, СРСР[5]
Поховання	Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна	Російська імперія  РРФСР  СРСР
Діяльність	політик, інженер
Alma mater	Saint Petersburg State University of Technology and Designd
Знання мов	російська[6]
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	ЦК КПРС і Політичне бюро ЦК КПРС
Роки активності	з 1919
Посада	голова Ради міністрів СРСРd, перший заступник голови Ради Міністрів СРСРd, депутат Верховної ради СРСР[d], Minister of Finance of the USSRd, Deputy Chairman of the Council of Ministersd, Deputy Chairman of the Council of Ministersd, Deputy Chairman of the Council of Ministersd, член Політбюро ЦК КПРСd, член Політбюро ЦК КПРСd, Deputy Chairman of the Council of People's Commissarsd, Q4376646?, Q4376646?, Candidate member of the Politburo of the CPSU Central Committeed, Candidate member of the Politburo of the CPSU Central Committeed і Candidate member of the Politburo of the CPSU Central Committeed
Військове звання	капітан
Партія	КПРС (1980)
Діти	Ґвішиані-Косигіна Людмила Олексіївнаd
Нагороди
IMDb	ID 0467576
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився у родині робітника-токаря Санкт-Петербурзького заводу Леснера.

У 1919—1921 роках — у Червоній армії. Служив добровольцем-червоноармійцем у 7-й армії РСЧА біля Петрограда на Кольському півострові та у трудовій армії біля міста Архангельська.

З 1921 року навчався у кооперативному технікумі за спеціальністю льоновода. Після закінчення у 1924 році Ленінградського кооперативного технікуму працював в Сибірському краю у галузі споживчої кооперації: інструктор обласного союзу, член правління Ленского союзу, завідувач планового відділу крайового союзу споживчої кооперації (1924—1930 роки).

Член ВКП(б) з 1927 року.

У 1930—1935 роках — студент Ленінградського текстильного інституту.

Після закінчення у 1935 році інституту працював в Ленінграді на фабриці імені Желябова майстром і начальником цеху. У 1937—1938 роках — директор Жовтневої прядильно-ткацької фабрики міста Ленінграда. З липня 1938 року — завідувач промислово-транспортного відділу Ленінградського обласного комітету ВКП(б).

У жовтні 1938 — січні 1939 року — голова виконавчого комітету Ленінградської міської ради.

У січні 1939 — квітні 1940 року — народний комісар текстильної промисловості СРСР. На цій посаді його змінив Акимов Ілля Миколайович.

У квітні 1940 — березні 1953 року — заступник голови Ради Народних Комісарів (Ради Міністрів) СРСР. Одночасно у червні 1943 — березні 1946 року — голова Ради Народних Комісарів РРФСР. 16 лютого — 28 грудня 1948 року — міністр фінансів СРСР. У грудні 1948 — березні 1953 року — міністр легкої промисловості СРСР.

У березні — серпні 1953 року — міністр легкої і харчової промисловості СРСР. У серпні 1953 — лютому 1954 року — міністр промислових товарів широкого споживання СРСР.

У грудні 1953 — грудні 1956 року —заступник голови Ради Міністрів СРСР.

У грудні 1956 — травні 1957 року — 1-й заступник голови Державної економічної комісії РМ СРСР із поточного планування народного господарства — міністр СРСР. У травні — липні 1957 року — 1-й заступник голови Державного планового комітету РМ СРСР — міністр СРСР.

У липні 1957 — травні 1960 року — заступник голови Ради Міністрів СРСР. Одночасно у березні 1959 — травні 1960 — голова Державного планового комітету РМ СРСР.

У травні 1960 — жовтні 1964 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів СРСР.

У жовтні 1964 — жовтні 1980 року — голова Ради Міністрів СРСР.

З жовтня 1980 року — на пенсії у Москві. Похований біля Кремлівської стіни на Красній площі Москви.

Нагороди

• двічі Герой Соціалістичної Праці (20.02.1964, 20.02.1974)
• шість орденів Леніна (7.04.1939, 22.02.1944, 20.02.1954, 20.02.1964, 20.02.1974, 2.12.1974)
• орден Жовтневої Революції (20.02.1979)
• орден Червоного Прапора (7.03.1943)
• медаль «За оборону Ленінграда»
• медаль «За оборону Москви»
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі
• знак «50 років перебування у КПРС»
• Орден Клемента Готвальда (Чехословаччина, 21.02.1979)
• Орден Білого Лева 1-го ст. (Чехословаччина, 1970)
• Орден Заслуг перед Республікою Польщею
• Великий хрест ордену «Сонце Перу» (Перу)
• Нагорода Визвольної війни Бангладеш

Див. також

• Косигінська реформа

Джерела та література

• В. В. Головко. Косигін Олексій Миколайович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 208. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Р. В. Пилипчук. Косигін Олексій Миколайович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
• Премьер известный и неизвестный. Воспоминания о А. Н. Косыгине/Сост. Т. И. Фетисов. - М.: Республика, 1997. - 256 с.