Олесь Гончар. Слово як зброя

«Олесь Гончар. Слово як зброя» — український повнометражний документальний фільм режисерки Катерини Стрельченко у жанрі біографічної історичної драми. Створений продакшн-студією «12-й кадр» за підтримки програми «Культурна столиця» (м. Дніпро). Фільм розповідає про життя Олеся Терентійовича Гончара, його письменницьку і громадську діяльність, роль в українській культурі та відтворенні Незалежності України.

Олесь Гончар. Слово як зброя
Вид	документальний
Жанр	біографічний фільм, історичний фільм
Режисер	Катерина Стрельченко
Продюсер	Катерина Стрельченко
Сценарист	Антон Базелінський
Оповідач	Олеся Савченко, Анна Іванова, Анна Бродовська, Андрій Шеремет, Дмитро Шведов
У головних ролях	Олег Олексишин
Оператор	Дмитро Панков
Монтаж	Дмитро Панков
Кінокомпанія	12-й кадр
Тривалість	77 хв.
Мова	українська
Країна	Україна
Рік	2022
Дата виходу	3 квітня 2022 року
Кошторис	350 тис. грн.

Знімання

Перед зніманнями у травні 2021 року у Дніпровському національному університеті ім. О. Гончара пройшов кастинг серед студентів-філологів на ролі оповідачів у фільмі. Переможцями стали Олеся Савченко, Анна Іванова, Анна Бродовська та Андрій Шеремет. Дмитро Шведов, студент-програміст, приєднався до команди після додаткового відбору.

Знімання фільму розпочалися на початку липня 2021 року у Ломівці у музеї-садибі Олеся Гончара^[1].

Продовжилися у Дніпрі, Полтаві, селах Сухе, Хорішки, селищі Козельщина Полтавської області, Харкові, Новомосковську і Києві. Завершилися знімання у жовтні 2021 року фільмуванням постановочних сцен історичних реконструкцій та моноспектаклю за мотивами щоденників та листування Олеся Гончара.

Сюжет

За сюжетом п'ятеро студентів Дніпровського університету імені Олеся Гончара відправляються у мандрівки, аби на власні очі побачити знакові для літератора місця: у Дніпрі, Харкові, на Полтавщині, у Новомосковську та Києві.

Створені художні реконструкції дають можливість відчути атмосферу минулих літ, зрозуміти мотивацію Гончара, його життєві дилеми на різних життєвих етапах. Роль «душі Гончара» у моновиставі на основі щоденників і листів зіграв актор Дніпровського драматичного театру ім. Т. Шевченка Олег Олексишин^[2].

Інтерв'ю з експертами, очевидцями, родичами Гончара стали основою для аналізу причинно-наслідкових зв'язків у біографії Гончара, історії України, української культури.

У фільмі згадуються події, які відіграли значну роль у житті Олеся Гончара: Голодомор, Німецько-радянська війна 1941—1945 рр, в тому числі німецька окупація Харкова, V з'їзд Спілки письменників України, створення «Листа творчої молоді Дніпропетровська», Революція на граніті, проголошення Незалежності України.

Стрічка також розповідає про роботу над знаковими творами Олеся Гончара: новелою «Модри Камінь», трилогією «Прапороносці», романом «Собор» та іншими, а також про наслідки публікації цих творів для самого автора і для України.

Камерна прем'єра

Публічна прем'єра фільму була запланована на кінець лютого 2022 року у Дніпрі, проте була скасована через російське вторгнення в Україну. Творча команда вирішила зробити камерну прем'єру на день народження Олеся Гончара 3 квітня 2022 року. Аби закінчити монтаж до цієї дати, оператор і режисер монтажу Дмитро Панков спеціально повернувся на один день з лав Української добровольчої армії, де проходив службу. Прем'єра відбулася для вдови Олеся Гончара Валентини Данилівни і його онуки Лесі. Вони переглянули стрічку під Києвом у будинку, в якому жив письменник^[3].

Благодійний тур

У травні-липні 2022 року пройшов благодійний тур фільму містами Європи. Мета туру — збір коштів для захисників України та постраждалих від російської агресії громадян, а також популяризація української культури^[2]. Покази пройшли у таких містах:

• Кошиці^[4], Банська Бистриця^[5] ( Словаччина),
  
• Будапешт^[6] ( Угорщина),
  
• Острава^[7], Черношице^[8] ( Чехія),
  
• Познань^[9], Краків^[10]. Новий Сонч^[11], Вроцлав^[12] ( Польща),
  
• Гаргждай^[13] ( Литва),
  
• Берлін^[14], Нюрнберг^[15] Мюнхен^[16] ( Німеччина),
  
• Амстердам^[17], Роттердам^[18] ( Нідерланди),
  
• Тбілісі^[19][20] ( Грузія),
  
• Хаабнееме^[21] ( Естонія),
  
• Люцерн^[22], Женева^[23] ( Швейцарія),
  
• Париж^[24], Бордо^[25] ( Франція),
  
• Барселона^[26][27], Мадрид^[28], Севілья^[29] ( Іспанія),
  
• Лісабон^[30], Порту^[31], Албуфейра^[32], Сан-Браш-де-Алпортел^[33] ( Португалія),
  
• Мілан^[34] ( Італія).
  

У Монреалі ( Канада) відбувся показ за участі творчої групи, що спілкувалася з глядачами за допомогою відеозв'язку.^[35]
У Боготі ( Колумбія) також відбувся благодійний показ, організований українською діаспорою^[36].

Зовнішні відеофайли
	Трейлер фільму «Олесь Гончар. Слово як зброя» на YouTube