Ольшанський Костянтин Федорович

Костянти́н Фе́дорович Ольша́нський (нар. 8 (21) травня 1915(19150521), Приколотне — пом. 27 березня 1944, Миколаїв, Українська РСР) — Герой Радянського Союзу (1945, посмертно), в роки радянсько-німецької війни командир роти автоматників 384-го окремого батальйону морської піхоти Одеської військово-морської бази Чорноморського флоту, старший лейтенант.

Костянтин Федорович Ольшанський
Народження	8 (21) травня 1915(1915-05-21) Приколотне, (зараз Харківська область)
Смерть	27 березня 1944(1944-03-27) (28 років) Миколаїв, УРСР
Поховання	Сквер 68-ми десантників
Країна	СРСР
Вид збройних сил	ВМФ СРСР
Рід військ	Морська піхота
Роки служби	1936–1944
Партія	ВКП(б)
Звання	старший лейтенант
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ольшанський.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Костянтин Ольшанський.

Біографія

Народився 8 (21 травня) 1915 року в селі Приколотне (нині селище міського типу Великобурлуцького району Харківської області України, в сім'ї службовця. Українець. Закінчив 10 класів. Працював автослюсарем.

У Військово-морському Флоті з 1936 року. Служив на Чорному морі: у школі Навчального загону Чорноморського флоту, після закінчення якої, залишений в ній викладачем. У 1941 році закінчив курси молодших лейтенантів. Член ВКП(б) з 1942 року. Учасник радянсько-німецької війни з 1941 року.

Пам'ятний камінь на місці висадки десанту під командуванням Костянтина Ольшанського в селі Юр'ївці

Пам'ятник у Мангуші на Алеї Слави

Пам'ятник у морському порту Миколаєва

Обороняв місто Севастополь. Потім був направлений в електромеханічну школу, — готувати фахівців для флоту. На початку 1943 року він — командир роти автоматників 384-го окремого батальйону морської піхоти Чорноморського флоту. Брав участь в обороні міста Єйська. При відвоюванні міста Таганрога (30 серпня 1943 року) — начальник штабу десантного загону, а при відвоюванні міста Маріуполя (10 вересня 1943 року) — командир 1-го десантного загону.

У ніч на 26 березня 1944 року на чолі десантного загону, що складався з моряків-добровольців, саперів, зв'язківців і провідника, висадився в тил противника в районі села Ковалівка, звідки був здійснений марш-кидок в порт міста Миколаєва.

Зайнявши декілька будівель порту і пристосувавши їх до оборони, загін дві доби до підходу своїх військ вів бій, відбивши вісімнадцять запеклих атак противника.

Старший лейтенант Костянтин Ольшанський поліг смертю хоробрих у бою 27 березня 1944 року.

Похований у братській могилі в місті Миколаїв у сквері 68-ми десантників.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року за мужність і героїзм, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, старшому лейтенантові Ольшанському Костянтину Федоровичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу, як і 55-и полеглим і живим десантникам його загону.

Нагороджений орденом Леніна, орденами Олександра Невського, Червоної Зірки.

Вшанування пам'яті

Герой Радянського Союзу К. Ф. Ольшанський навіки зарахований до списків військової частини.

У місті Миколаєві відкритий Народний музей бойової слави моряків-десантників, споруджений пам'ятник, на їх честь названа вулиця.

Бюсти Героя встановлені у середній школі в селищі Приколотне, на території морського порту в Миколаєві.

Його ім'я носить великий десантний корабель Військово-Морських Сил України, судно Міністерства рибного господарства СРСР і вулиця в селищі Мала Корениха Миколаївської області України. На його честь названо селище міського типу Миколаївського району Миколаївської області — Ольшанське. На честь К.Ольшанського перейменований рибколгосп ім. Ворошилова у селищі Жовтневе Миколаївської обл. Одна з вулиць Корабельного району міста Миколаєва названа на честь Ольшанців-десантників.

Ім'я Героя — на Дошці пам'яті в Музеї Чорноморського флоту в Севастополі.

Його ім'ям названа мала планета 2310 Olshaniya.

З 1970 року проводяться всесоюзні турніри з боксу пам'яті 68 моряків-десантників. З 1998 року цей турнір набув міжнародного статусу. Одним з його ініціаторів був Олег Григор'єв.

Література

• Архипенко В. К. Созвездие ольшанцев. 2-е изд., доп. М., 1980 (рос.);
• Бешанов В. Десять Сталинских Ударов. Минск, 2003 (рос.);
• Бодров М. П. Подвиг отряда. М., 1968 (рос.);
• Герои Советского Союза Военно-Морского Флота. 1937—1945. — М.: Воениздат, 1977 (рос.);
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988 (рос.);
• Доценко В. Д. Морской Биографический Словарь. C-П, 1995 (рос.);
• Доценко В. Д. Словарь Биографический Морской. C-П, 2000 (рос.);
• Животовская В.В., Петров В.А., Снытко Е.В. Спортивная слава семьи Григорьевых. – Николаев: Издательство Ирины Гудим, 2010. – С.13 (рос.);
• Жигалов И. М. Флотская доблесть. М., 1983 (рос.);
• Зарево над Бугом. Одесса, 1974 (рос.);
• Медведев Н. Я. Нас было 68. М., 1966 (рос.).