Олійник Володимир Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Олійник.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Володимир Олійник.

Щодо інших людей з таким самим прізвищем, іменем та по-батькові див. Олійник Володимир Миколайович.

Олі́йник Володи́мир Миколайович (нар. 16 квітня 1957, Бузівка, Жашківський район, Черкаська область, Українська РСР) — український проросійський політик, колишній народний депутат України, член фракції Партії регіонів (з грудня 2012), заступник голови Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з грудня 2012). За освітою юрист; кандидат історичних наук. Колишній мер Черкас. Співавтор законів про диктатуру. Станом на грудень 2015 року переховувався в Москві. Співорганізатор антиукраїнського «Комітету спасіння України».

Олійник Володимир Миколайович
Претендент на посаду Президента України
з 2015
Фактично його кандидатуру висунув "Комітет спасіння України"
міський голова Черкас
Попередник:	Маркс Литовський
Наступник:	Анатолій Волошин
Народження:	16 квітня 1957(1957-04-16) (68 років)  Бузівка, Жашківський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Національність:	українець
Країна:	СРСР →  Україна
Релігія:	православ'я
Освіта:	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Партія:	Партія регіонів
Нагороди:	Заслужений юрист України
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

З 20 січня 2022 року перебуває під санкціями Міністерства фінансів США^[1][2].

Життєпис

Батько — Микола Євгенійович. Після школи Володимир Олійник працював слюсарем на автопідприємстві. В 1975—1977 роках служив в армії. Після працював шофером на автопідприємстві. Закінчив Харківський юридичний інститут у 1981 році, після якого став юристом. Пізніше закінчив Одеський інститут політології та соціального управління в 1991 році.

З 1981 року працював у Придніпровському райсуді міста Черкаси. В 1982—1985 роках був народним суддею, в 1985—1987 роках — головою Придніпровського районного народного суду міста Черкас. В 1987—1988 роках обіймав посаду завідувача відділу адміністративних і торгово-фінансових органів Черкаського МК КПУ. В 1988—1990 роках був інструктором державно-правового відділу Черкаського ОК КПУ. Президент Асоціації міст України (1998—1999).

В 1990—1994 роках — заступник голови Черкаського міськвиконкому. 3 07.1994 — 04. 2002 — Черкаський міський голова. Кандидат у Президенти України (1999; висунутий зборами виборців міста Кіровограда), 27 жовтня зняв кандидатуру на користь Євгена Марчука.

Причетний до Канівської четвірки analytic-info.net вказує^[3].

Влітку з'явилися чутки про переговори, які ведуть чотири кандидати — Петро Симоненко, Олександр Мороз, Євген Марчук і «лівий» спікер Ради Олександр Ткаченко. Суть їх домовленості повинна була полягати в тому, що перед виборами троє знімають свої кандидатури на користь того, у кого буде найбільший рейтинг. Але в останній момент Симоненко вийшов з переговорів. Правда, 24 серпня в Каневі під домовленістю все ж були поставлені чотири підписи, але четвертим став мер Черкас Володимир Олійник

Член Української республіканської партії «Собор» (УРП «Собор», 2000—2005), заступник голови УРП «Собор» (з 2001), член Центрального проводу УРП «Собор», заступник голови (з 2005), член спеціальної ради «Громадської ініціативи „Форум національного порятунку“» (з 2001). Брав участь в акції «Повстань, Україно!» на стороні опозиції. Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Ющенка в ТВО № 197 (2004—2005).

У 2004 — підтримав Помаранчеву революцію.

У вересні 2007 року перейшов до Партії Регіонів. Один із спікерів ПР (поруч з Чечетовим, Герман).

Політика

Квітень 2002 — кандидат у народні депутати України, виборчий округ № 200, Черкаська область, самовисування. «За» 17,45 %, 2-й з 11 претендентів. На час виборів: Черкаський міський голова, член УНП «Собор».

Липень 2002 — кандидат у народні депутати України, виборчий округ № 201, Черкаська область, самовисування. «За» 12,39 %, 4-й з 19 претендентів. На час виборів: тимчасово не працює, член УРП «Собор».

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до листопада 2007 року від Блоку Юлії Тимошенко, № 30 в списку. На час виборів: заступник директора ПП «УкрБудЦентр», безпартійний. Член фракції «Блоку Юлії Тимошенко» (з травня 2006). Заступник голови Комітету з питань промислової i регуляторної політики та підприємництва (з липня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання з березня 2010 до грудня 2012 року від Партії регіонів, № 185 в списку. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з березня 2010). Перший заступник голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з квітня 2010).

Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012 року від Партії регіонів, № 17 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР.

У серпні 2015 р., разом з іншими колишніми високопосадовцями України часів президентства Януковича заснував у Москві «Комітет порятунку України», що виступив з позицій російської пропаганди^[4][5][6].

Розслідування і санкції

24 січня 2014 року Олійнику заборонили в'їзд до США^[7]. Це ло відповіддю США на застосування сили щодо учасників Революції гідності з боку тодішньої влади^[8].

20 серпня 2015 року МЗС України анулювало дипломатичний паспорт Олійника^[9].

20 січня 2022 року Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США запровадило проти Олійника та ще трьох громадян України санкції за «участь у контрольованій російським урядом діяльності щодо впливу з метою дестабілізації України»^[10][11].

Внесений до бази Центру «Миротворець» як зрадник батьківщини та агент російських спецслужб. Стаття обвинувачення: Ст.366 ч.2 УК України^[12].

2014 року жив у Ялті (АР Крим) у квартирі, оформленій на іншу особу^[13].

15 вересня 2022 року СБУ заочно повідомила Олійнику та іншому колишньому нардепу Олегу Царьову про підозру в державній зраді (ст. 111 ККУ) та в незаконному перетинанні державного кордону з метою заподіяння шкоди інтересам держави (ст. 332-2 ККУ)^[14][15].

22 листопада 2024 року рішенням РНБО позбавлений усіх державних нагород України.^[16]

У вересні 2025 року ВАКС наклав санкції на Олійника на запит Мін'юсту, в дохід держави стягнули: частину нерухомого майна в Черкасах, в Київській області, кілька суден^[17].

Родина

Дружина Людмила Геннадіївна (н. 1959) — начальник кондитерського цеху фабрики «Світ ласощів».

Сини:

• Руслан (н. 1982) — прокурор Черкаського району^[18]
• Денис (н. 1983) — начальник Департаменту акцизного контролю «спирт, алкоголь, тютюн» Державної податкової служби Черкаської області^[19]
• Володимир (н. 1998).

Цікаві факти

• Під час Помаранчевої революції виступав на опозиційному мітингу в Черкасах. Підтримував Ющенка, виступав проти Януковича та разом із натовпом скандував «Зека геть!»^[20].

Нагороди

• Заслужений юрист України (8 лютого 2010 року)^[21]. (позбавлений)