Олійник Олена Павлівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Олійник.

Олійник Олена Павлівна (нар. 10 липня 1957 року, Київ^[5]) — українська архітекторка та художниця-акварелістка^[6]. Доктор архітектури (2021)^[7], віцепрезидентка Національної спілки архітекторів України, авторка проєктів з відновлення історичних центрів Києва, Житомира, Луцька, Прая (Кабо-Верде)^[8].

Олійник Олена Павлівна
Олена Олійник біля Будинку архітектора в Києві (вересень 2020 року)
Народження	10 липня 1957(1957-07-10)[1] (68 років)  Київ, Українська РСР, СРСР[1]
Країна (підданство)	СРСР  Україна
Навчання	Київський державний художній інститут (1979)
Діяльність	архітекторка, редакторка, художниця, викладачка університету, благодійниця, підприємиця
Праця в містах	Київ, Прая, Луцьк і Вашингтон
Науковий ступінь	доктор архітектури[2] (2021)
Вчене звання	доцент[3] і професор[2]
Членство	Національна спілка архітекторів України
Заклад	Національний авіаційний університет[1], ДП НДІТІАМ і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури[4]
Нагороди
Олійник Олена Павлівна у Вікісховищі

Життєпис

Олена Олійник здобула вищу освіту у Київському державному художньому інституті, який закінчила у 1980 році. Після чого працювала молодшим науковим співробітником у Науково-дослідному і проектному інституті містобудування (Київ) до 1990 року, беручи участь у проектах реконструкції Києва, Львова, Чернігова, Кам'янець-Подільського.

У 1989 році захистила кандидатську дисертацію «Пространственно-планировочная организация исторического ядра в структуре центра реконструируемого большого города (на примере городов западных областей Украины)» у Київському Інженерно-будівельному Інституті та отримала ступінь кандидата архітектури^[8].

У 1991 році працювала головним технічним радником щодо забудови історичного центру у столиці Кабо-Верде місті Прая^[8].

З 1991 року працювала у Науково-дослідницькому інституті теорії та історії архітектури і містобудування у Києві спочатку науковим співробіником, потім завідуючою відділом (1992—1997 рр.) та старшим науковим співробіником до 1999 року^[9].

У 1996 році заснувала журнал «Архітектура та престиж», який видавався щоквартально до 2008 року^[10].

З 2002 року є засновником та директором ТОВ «Архітектура та престиж»^[11].

У 2006 році отримала Державну премію України в галузі архітектури^[5].

У 2021 році отримала ступінь доктора архітектури (дисертаційна робота «Теоретико-методологічні основи формоутворення міських громадських просторів», науковий керіник Дьомін Микола Мефодійович^[7][12]).

З 2021 року працює доцентом на кафедрі архітектурного проектування у Національній академії образотворчого мистецтва^[5]. Професорка кафедри станом на 2025 рік^[8].

Громадська діяльність

З 1999—2018 рр. проводила Всеукраїнський міжнародний щорічний конкурсу на кращий інтер'єр року «ІНТЕР'YEAR»^[13].

З 2011 р. — віцепрезидент Національної спілки архітекторів України^[5][14][15].

Проєкти

Житлові будинки^[8]

1990—1998 рр. — 9 будинків у історичному заповіднику, Луцьк.

1991 р. — 6 будинків у історичному центрі, Прая, Кабо-Верде.

1989—1991 рр. — 14 будинків, смт Майданівка, Київська область.

Офісні будинки

2005 р. — будинки для компанії Forbes, Вашингтон, США^[8].

Реконструкції та концепції забудови

2004 р. — реконструкція південно-західного бастіону Станіславської фортеці в культурно-громадський центр, Івано-Франківська область^[8].

2005 р. — концепція забудови Врубелівського узвозу, Київ^[8].

2007 р. — реконструкція 12-го навчального корпусу Національного авіаційного університету, Київ^[8].

2018 р. — грант від Українського культурного фонду "Замок Свірж: Генеза^[16][17] : розробка концепції ревіталізації та пристосування Замку в с. Свірж, Львівський район, Львівська область.