Літні Олімпійські ігри 1980

Лі́тні Олімпі́йські і́гри 1980 або XXII Літні Олімпійські ігри — міжнародне спортивне змагання, яке проходило під егідою Міжнародного олімпійського комітету у місті Москва, СРСР, з 19 липня^[1] по 3 серпня^[2]. Додатково, відбіркові групові футбольні турніри приймали Ленінград, Київ, Мінськ, вітрильну регату приймав Таллінн.

XXII Літні Олімпійські ігри
Місто	Москва
Країн	80
Спортсменів	5179
Розіграно медалей	203 В 21 виді спорту
Церемонія відкриття	19 липня
Церемонія закриття	3 серпня
Вебсторінка	olympics.com/en/olympic-games/moscow-1980
← 1976 1984 →
Літні Олімпійські ігри 1980 у Вікісховищі

Радянські атлети на іграх отримали підтримку з боку держави через приховування їхніх позитивних випробувань на нелегальний допінг. Згідно з дослідженнями, жодна радянська медаль не була чистою. Спадкоємцем радянської системи стане Російська Федерація.^[3]

Значення Олімпіади для СРСР

У 1980 спливав термін, який рішеннями XXII з'їзду КПРС (жовтень 1961) і був закладений в основний державний директивний документ, Програму КПРС («Програма побудови комунізму в СРСР»). Згідно з цим рішенням і чисельним офіційним гаслам та закликам, єдиновладна Комуністична партія урочисто обіцяла народу, що за 20 років комуністичного будівництва в СРСР до 1980 року в країні буде збудована «в основному» матеріально-технічна база комунізму. Тобто, радянське суспільство буде вже матеріально знаходитися в комунізмі — суспільстві загального добробуту і достатку.

Москва, а також такі великі міста-мільйонники, як Ленінград, Київ, Мінськ тощо — де проходили групові турніри олімпіади і очікувалася велика маса іноземних туристів-глядачів — зазнали «соціальної очистки». З них в безсудовому та терміновому порядку були на час проведення Олімпіади виселені жителі, які знаходилися на обліку в місцевих органах МВС як алкоголіки, наркомани та повії. Для київських алкозалежних був розгорнутий трудовий профілакторій у смт Глеваха.

Були також мобілізовані кадри міліції і КДБ, які вдень і вночі патрулювали у цивільному. У кадри КДБ Москви з республік і областей терміново набиралось нове поповнення із інженерно-технічних працівників і службовців.

Під'їзди та шосейні шляхи до Москви було оточені кордонами, потрапити в Москву пересічним радянським громадянам під час Олімпіади без спеціального дозволу не дозволялося.

Бойкот олімпіади

Ігри ввійшли в історію спорту і політики ХХ ст. завдяки політичному бойкоту з боку більшості країн Заходу: США, ФРН, Японії, а також більшості ісламських країн — на знак протесту проти військової інтервенції СРСР в Афганістан. У змаганнях взяли участь тільки країни комуністичного блоку та головним чином неісламські країни Азії та Латинської Америки.

Змагання

Всього в іграх узяло участь більш шести тисяч спортсменів з 81 країни. Було встановлено 36 світових і 39 європейських рекордів, 74 рази оновлені олімпійські рекорди.

Країна-господарка Ігор здобула переконливу перемогу в неофіційному командному підрахунку (80 золотих, 69 срібних і 46 бронзових нагород). У скарбничку збірної приніс 3 золоті, 4 срібні і 1 бронзову медаль гімнаст Олександр Дитятин; вперше в історії радянського спорту триразовим чемпіоном у плаванні став Володимир Сальников; повторив золотий дубль Монреаля фехтувальник Віктор Кровопусков; як і на попередніх іграх, не було рівних метальнику молота Юрію Сєдих; завдяки Олександрові Старостіну, переможцю в сучасному п'ятиборстві, збірна країни виграла і командну першість. Знову перемога на стаєрських дистанціях дісталася спортсменам африканського континенту — Мірутс Їфтер здобув перемоги на 5 і 10 тис. м. Московська Олімпіада принесла успіх британським атлетам Стіву Оветту (800 м) і Себастьяну Коу (1500 м); боксеру Теофіло Стівенсону (Куба); легкоатлетці Сарі Сімеоні (Італія); вище усіх стрибав Ґерд Вессіґ (Німеччина); в індивідуальній гонці переслідуванні на 4 км не було рівних Робертові Діл-Бунді (Швейцарія).

Національні олімпійські комітети, що брали участь

^[4][5][6]

Австралія  Австрія  Алжир  Ангола  Андорра  Афганістан  Бельгія  Бенін  Бірма  Болгарія  Ботсвана  Бразилія  Велика Британія  Угорщина  Венесуела  В'єтнам  Гвіана  Гватемала  Гвінея  НДР

Греція  Данія  Домініканська Республіка  Замбія  Зімбабве  Індія  Йорданія  Ірак  Ірландія  Ісландія  Іспанія  Італія  Камерун  Кіпр  Колумбія  Конго  КНДР  Коста-Рика  Куба  Кувейт

Лаос  Лесото  Ліберія  Ліван  Лівія  Люксембург  Мадагаскар  Малі  Мальта  Мексика  Мозамбік  Монголія  Непал  Нігерія  Нідерланди  Нікарагуа  Нова Зеландія[7]  Перу  Польща  Португалія

Пуерто-Рико  Румунія  Сан-Марино  Сейшельські Острови  Сенегал  Сирія  СРСР  Сьєрра-Леоне  Танзанія  Тринідад і Тобаго  Уганда  Фінляндія  Франція  Чехословаччина  Швейцарія  Швеція  Шрі-Ланка  Еквадор  Ефіопія  Югославія  Ямайка

Види спорту

• Бокс
• Легка атлетика
• Плавання
• Стрільба з лука
• Футбол

Медальний залік

Докладніше: Таблиця медалей літніх Олімпійських ігор 1980

Топ-10 неофіційного національного медального заліку:

Місце	Країна	Золото	Срібло	Бронза	Загалом
1	СРСР	80	69	46	195
2	НДР	47	37	42	126
3	Болгарія	8	16	17	41
4	Куба	8	7	5	20
5	Італія	8	3	4	15
6	Угорщина	7	10	15	32
7	Румунія	6	6	13	25
8	Франція	6	5	3	14
9	Велика Британія	5	7	9	21
10	Польща	3	14	15	32

Підготовка до олімпіади в Україні

Київ приймав футбольний турнір Олімпіади. Роботи з підготовки до Олімпіади організовував Єсипенко Павло Євменович^[8].