Омброфіти

Омброфіти (грец. όμβρος — «дощ, злива» і грец. φυτόν — «рослина, пагін») — рослини, які отримують живлення переважно за рахунок дощових вод та вод, отриманих внаслідок конденсації з поверхневих шарів ґрунту та з наземних органів рослин. Такі рослини дуже залежні від кліматичних умов та мікроклімату, здебільшого є сукулентами.

При посухах омброфіти схильні до усихання, вони розріджуються та всихають. Але на відміну від глибококореневих рослин, які сильно страждають від посухи, омброфіти переходять у стан спокою, але не гинуть.^[1]

Як приклад омброфітів можна навести ефемери Мортук пшеничний Eremopyrum triticeum (Gaertn.) Nevski та Хріницю пронизанолисту Lepidium perfoliatum L.^[2] Серед мохів до омброфітів відносяться мохи типу Mnium.^[3]

Також атмосферну вологу використовує велика кількість так званих рослин-епіфітів, що ростуть на гілках дерев у тропічних та екваторіальних регіонах. Вони взагалі не контактують з ґрунтом коренями і отримують вологу, безпосередньо конденсуючи її на коренях, з повітря, туманів та дощу. Такими є багато видів орхідних, брамелієвих та інших квіткових рослин.