Операція «Гіацинт»

Операція Гіацинт (пол. Akcja "Hiacynt") — таємна масова операція польської комуністичної поліції, проведена в 1985–87 рр. Її метою було створення національної бази даних усіх польських гомосексуалів та людей, які з ними контактували і це призвело до реєстрації близько 11 000 осіб.

Операція «Гіацинт»
Країна	Польська Народна Республіка
Час/дата початку	15 листопада 1985
Час/дата закінчення	1987
Учасник(и)	Чеслав Кіщак, Інститут національної пам'яті і Служба безпеки ПНР

Початки

Офіційно польська пропаганда заявила, що причини були такими:

• страх перед нещодавно відкритим вірусом ВІЛ, оскільки гомосексуалів розглядали як групу високого ризику,
• контроль над гомосексуальними злочинними бандами
• боротьба з проституцією.

Операція отримала кодову назву «Гіацинт», оскільки квітка була символом гомоеротичних стосунків завдяки Гіацинту, синові Амікла, коханого Аполлона^[1]

Функціонери Служби безпізєнства (СБ) хотіли зібрати компрометуючі докази, які згодом були використані для шантажу залучених осіб. Крім того, ці особи були б більш охочі співпрацювати зі спецслужбами.

Операція

Операція «Гіацинт» за розпорядженням міністра внутрішніх справ Чеслава Кіщака розпочалася 15 листопада 1985 року. Того ранку в різних коледжах, фабриках та офісах по всій Польщі функціонери СБ заарештували численних осіб, яких підозрювали в гомосексуальності або у зв'язку з гомосексуальними групами. Заарештовані мали спеціальні файли під назвою «Карта гомосексуаліста», і деякі з них написали заяви

Я (ім'я та прізвище) був гомосексуалом від народження. У моєму житті було кілька партнерів, усі вони були дорослими. Мене неповнолітні не цікавлять.

Окрім того, що підписали документ, заарештованим було наказано здати відбитки пальців, деяких з них шантажували.

Операція тривала до 1987 року, але файли додавались до 1988 року. За підрахунками, було задокументовано близько 11 000 геїв і ці файли тепер називаються Картотека рожевих карток. Члени ЛГБТ- спільноти просили Інститут національної пам'яті знищити файли.

Наслідки

Через операцію Гіацинт члени гей-спільноти вирішили піти в підпілля, кілька з них виїхали з Польщі, а саму операцію критикували західні ЗМІ. Польський уряд спростував звинувачення, прес-секретар Єжи Урбан, запитаний у грудні 1988 р і. Кей Вінтерс із Балтіморського сонця заявили, що така операція ніколи не мала місце.

Першим, хто став жертвою цієї операції, був захисник прав геїв Вальдемар Зборальський.

8 грудня 1988 року професор Миколай Козакевич обговорив операцію з генералом Кіщаком. Останній визнав, що польські служби безпеки мали «рожеві файли», але лише з документацією осіб, причетних до злочинної діяльності.

У вересні 2007 року двоє ЛГБТ-активістів Шимон Немієць та Яцек Адлер з www.gaylife.pl звернулись до Інституту національної пам'яті з проханням відкрити розслідування проти «комуністичної злочинності» та генерала Кіщака. 15 лютого 2008 р. Інститут опублікував заяву, в якій написав, що операція була законною у світлі положень 1980-х років. Інститут відмовився відкривати розслідування, стверджуючи, що Гіацинт є операцією превентивного характеру, метою якої було проникнення в герметичні гомосексуальні кола та їх зв'язки з організованою злочинністю.

Гіацинт у польській популярній культурі

У 2015 році до 30-ї річниці події було видано дві книги, що розповідають про Гіацинт :

• «Рожеві файли» (пол. «Różowe Kartoteki») Миколая Мілке (поль. Ред.) Dobra Literatura) — вигадана історія правого політика, який у молодості був затриманий під акцією Гіацинт
• «Кодова назва Гіацинт» (пол. «Kryptonim Hiacynt») Анджея Селеровича (поль. Ред.) Queermedia)
• «Гіацинт», фільм Пйотра Домалевського, доступний на Netflix з 13 жовтня 2021 року.