Ополонка

Ополо́нка, розм. поло́нка^[1] (прасл. *poln-, від *polъ — «порожній, відкритий»)^[2] — простір чистої (відкритої) води в крижаному покриві річки чи в плавучих льодових полях моря і озера. Ополонки розрізняють штучні (прорубані отвори у кризі) та природні. При сильних морозах поверхня води в ополонці зазвичай заповнюється крижаною кашею.

Ополонка для купання.

Природна ополонка.

Природна ополонка на Дніпрі в Києві.

Штучні ополонки

Штучна ополонка — отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми^[3]. Використовуються такі ополонки для зимової риболовлі, полоскання білизни, зимового плавання.

Для пророблення ополонок використовують сокири і спеціальні ломи — плішні.

Штучну ополонку також називають про́рубом^[4], про́рубкою^[5], про́рубнею^[6], історично — продухо́виною^[7]. Ополонку для ловлі риби, присипану купою снігу, називали дух^[8].

Ополонка, зроблена для водосвяття на Водохреще, називається йорда́нь^[9] — у пам'ять про хрещення Ісуса Христа Іоанном Хрестителем у річці Йордан у Палестині.

Природні ополонки

Природна ополонка — незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою^[3]. Для них існують і інші назви: о́пар^[10][11], про́лиз^[12][13], про́лизень^[14], пролизина^[15], проми́вина^[16], теплина, теплиця^[17][18]. Природні ополонки утворюються на річках у місцях зі швидкою течією, в зонах виходу ґрунтових вод, у нижніх б'єфах гребель водосховищ, у місцях скидання теплих вод промислових підприємств, у витоках річок із озер при розходженні льодів від їхнього руху. Останнє характерне для морів, де ополонки створюються, головним чином, вітрами.

Морські ополонки

Докладніше: Ополонка (гляціологія)

Ополонка в гляціології — вільна від льоду ділянка морського простору в арктичних і антарктичних водах^[19].

Див. також

• Плішня