Оптична теорема

Оптична теорема — співвідношення, яке зв'язує повний переріз розсіяння з уявною частиною амплітуди розсіяння вперед.

${\displaystyle \sigma ={\frac {4\pi }{k}}{\text{Im}}\,A(0)}$,

де ${\displaystyle \sigma }$ — повний переріз розсіяння, k — хвильове число хвилі, яка налітає на мішень, A(0) — амплітуда розсіяння вперед, тобто розсіяння на нульовий кут.

Наслідком оптичної теореми є те, що коли об'єкт розсіює світло чи будь-яку іншу хвилю, то в центрі тіні за ним повинна бути ненульова інтенсивність розсіяної хвилі. Однак хвильове поле, що спостерігається на експерименті, є сумою розсіяної і падаючої хвиль. Сумарна ж інтенсивність в центрі тіні буде дорівнювати нулю.

Джерела

• Ситенко О. Г. Лекції з теорії розсіяння. — К. : Либідь, 1993. — 335 с.
• Ландау Л. Д., Лифшиц Е. М. Квантовая механика. Нерелятивистская теория // Теоретическая физика. — М. : Физматлит, 2008. — Т. 3. — 800 с.