Оптичний телеграф

Опти́чний або семафо́рний телегра́ф, також телеграф Ша́ппа — система передачі інформації на далекі відстані за допомогою світлових сигналів. Система була винайдена у 1792 році французьким вченим Клодом Шаппом і набула популярності в кінці 18-го та на початку 19-го століття.^[1][2][3] Семафорний телеграф був передвісником електричного телеграфу.

Копія оптичного телеграфу Шаппа в Нальбаху, Німеччина

Похідними від семафорного телеграфу є семафорна азбука і геліограф.

Історія

Ранні конструкції

Ілюстрація системи, запропонованої Робертом Гуком.

Ідея оптичного телеграфу дуже стара і використовувалася з давніх часів у вигляді водяних телеграфів, факелів (які використовувалися стародавніми культурами з моменту відкриття вогню) і димових сигналів.

Сучасний дизайн оптичного телеграфу був вперше передбачений британським вченим Робертом Гуком, який дав яскраву і всеосяжну схему візуального телеграфу у поданні до Лондонського королівського товариства у 1684 році, в якому він виклав безліч практичних деталей. Система (яка була мотивована військовими проблемами, після нещодавньої Віденської битви 1683 року) ніколи не була застосована на практиці.^[4][5]

Схема оптичного телеграфу, запропонована Річардом Ловеллом Еджвортом для використання в Ірландії.

Один з перших експериментів оптичної сигналізації був проведений англо-ірландським землевласником і винахідником Річардом Ловеллом Еджвортом у 1767 році.^[6] Використовуючи мережу секцій передачі сигналів, встановлених на височині, сигнал передавався від однієї станції до іншої за допомогою телескопа.^[7] Сам сигнал являв собою великий вказівник, який міг бути розміщений у восьми можливих положеннях з кроком 45 градусів. Пара двох таких сигналів давала всього 64 елементи коду, а додавання третього підвищувало комбінацію можливих сигналів до 256. Еджворт повернувся до своєї ідеї тільки в 1795 році, після того як почув про систему Шаппа.

Система телеграфу Шаппа

Див. також

• Залізнична сигналізація