Опіоїдні пептиди

Опіоїдні пептиди —нейропептиди, які зв'язуються з опіатними рецепторами в головному мозку, тобто з тими рецепторами, що зв'язують опіати (морфін та ін.), імітуючи таким чином низку ознак фармакологічної дії морфіну.^[1] Відомо, що опіоїдні пептидні системи головного мозку відіграють важливу роль у мотивації, емоціях, поведінці прихильності, реакції на стрес і біль, контролі споживання їжі та корисних ефектах алкоголю та нікотину.

Структурна кореляція між мет-енкефаліном, опіоїдним пептидом (зліва) та морфіном, опіатним препаратом (праворуч)

Ендогенні опіоїдні пептиди функціонують і як гормони, і як нейромодулятори. Такі пептиди, які служать нейромодуляторами, виробляються та виділяються нейронами і діють у головному та спинному мозку, модулюючи дії інших нейромедіаторів. Через ці два механізми ендогенні опіоїдні пептиди виробляють багато ефектів, починаючи від запобігання діареї до викликання ейфорії та полегшення болю.^[2]

Першими були відкриті 2 опіоїдні пентапептиди, названі енкефалінами: метіонін (мет)-енкефалін і лейцин (лей-)-енкефалін. Пізніше були виділені інші пептиди з опіатоподібною дією, об'єднані під назвою ендорфіни, тобто ендогенні морфіни: α-, β-, γ- та δ-ендорфіни, α- та β-неоендорфіни, динорфіни А та В.^[1]

Молекулярно-біологічні підходи, такі як методи рекомбінантної ДНК, показали, що ці пептиди поділяються на три категорії — енкефаліни, ендорфіни та динорфіни — які походять від трьох різних молекул-попередників.^[2]

Особливий інтерес до опіоїдних пептидів пов'язаний із прагненням розробити наркотичні анальгетики, до яких не виникає звикання.^[1]

Особливості

На початку досліджень ендорфіни привернули до себе увагу як речовини з вираженою опіоїдною активністю. Як і морфін, опіоїдні пептиди мають найбільш виражену знеболювальну дію і вплив на головний мозок людини, що проявляється у розвитку складного стану ейфорії з покращенням настрою. α-, β-, γ-ендорфіни у 12–100 разів активніші, ніж такі знеболювальні речовини як енкефаліни, а найбільш активний β-ендорфін у 100—200 разів ефективніший, ніж морфін.^[1]

Однак дія ендорфінів в організмі проявляється не тільки знеболювальною дією. Спектр і біологічна дія таких пептидів наступна:

• викликають зміни поведінки, чинять заспокійливу дію на вищу нервову діяльність;^[1]
• впливають на температуру тіла;^[1]
• беруть участь у регуляції ендокринних функцій;^[1]
• впливають на процес навчання і запам'ятовування;^[1]
• виликають стан ейфорії й відхилення психічної діяльності внаслідок порушення їх обміну при шизофренії.^[1]

Такі пептиди діють через опіатні рецептори, які поділяють на декілька субтипів:^[1]

• µ-(мю-)рецептори (через які опосередковуються знеболювальні ефекти, стан збудження, прилив сил, задоволення);
• δ-(дельта-)рецептори (через них опосередковується емоційна поведінка, вплив на функцію внутрішніх органів);
• χ-(каппа-)рецептори (взаємодія з цими рецепторами супроводжується відчуттям заспокоєння);
• σ-(сигма-)рецептори (їх активація викликає галюцинації, відчуття тривоги, агресію);
• ε-(іпсилон-)рецептори.

Найбільш високу густину опіатних рецепторів виявлено в лімбічній зоні головного мозку, що відповідає за процеси емоційного збудження. Поліпептиди з опіоїдними функціями були виділені також з інших органів.^[1]

Ендогенні опіоїдні пептиди

Ендогенні опіоїдні пептиди та їх рецептори

Опіоїдний пептид	Послідовність амінокислот	Цільові опіоїдні рецептори	Джерело
Енкефаліни
Лей-енкефалін	YGGFL	δ-опіоїдний рецептор†, μ-опіоїдний рецептор†	[3][4][5]
Мет-енкефалін	YGGFM	δ-опіоїдний рецептор†, μ-опіоїдний рецептор†	[3][4][5]
Меторфамід	YGGFMRRV-NH2	δ-опіоїдний рецептор, μ-опіоїдний рецептор	[3]
Пептид E	YGGFMRRVGRPEWWMDYQKRYGGFL	μ-опіоїдний рецептор, κ-опіоїдний рецептор	[3]
Ендорфіни
α-Ендорфин	YGGFMTSEKSQTPLVT	μ-опіоїдний рецептор, вплив на інші рецептори невідомий	[3]
β-Ендорфин	YGGFMTSEKSQTPLVTLFKNAIIKNAYKKGE	μ-опіоїдний рецептор†‡, δ-опіоїдний рецептор†	[3][4][5][6]
γ-Ендорфин	YGGFMTSEKSQTPLVTL	μ-опіоїдний рецептор, вплив на інші рецептори невідомий	[3]
Динорфіни
Динорфін A	YGGFLRRIRPKLKWDNQ	κ-опіоїдний рецептор†‡	[3][4][7]
Динорфін A1–8	YGGFLRRI	κ-опіоїдний рецептор, μ-опіоїдний рецептор (частковий агоніст δ-опіоїдний рецептор)	[8][9]
Динорфін B	YGGFLRRQFKVVT	κ-опіоїдний рецептор	[3][4]
Великий динорфін	YGGFLRRIRPKLKWDNQKRYGGFLRRQFKVVT	κ-опіоїдний рецептор†‡	[7][10][11]
Лейморфін	YGGFLRRQFKVVTRSQEDPNAYYEELFDV	κ-опіоїдний рецептор	[12][13][14][15]
α-Неоендорфін	YGGFLRKYPK	κ-опіоїдний рецептор	[3][4]
β-Неоендорфін	YGGFLRKYP	κ-опіоїдний рецептор	[3]
Ноцицептин
Ноцицептин	FGGFTGARKSARKLANQ	рецептори ноцецептину†‡	[3][4][16]
Ендоморфіни
Ендоморфін-1	YPWF-NH2	μ-опіоїдний рецептор	[3][4]
Ендоморфін-2	YPFF-NH2	μ-опіоїдний рецептор	[3][4]
† Цей символ біля рецептора вказує на те, що відповідний пептид є основним ендогенним агоністом рецептора в людини. ‡ Цей символ біля рецептора вказує на те, що відповідний пептид є ендогенним лігандом із найвищою відомою ефективністю для рецептора в людини.

Екзогенні опіоїдні пептиди

Екзорфіни включають опіоїдні харчові пептиди, такі як глютеновий екзорфін і мікробні опіоїдні пептиди, а також будь-які інші опіоїдні пептиди, чужорідні для організма господаря, які мають метаболічну ефективність для цього організма.^[17] Екзорфіни можуть бути отримані з рослин і тварин, а також молочних продуктів і деяких овочів, таких як шпинат і соя.^[18]

Див. також

• Нейропептиди
• Головний мозок