Оранта

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Оранта (значення).

Ора́нта (від лат. orans — «той, що молиться») — один із основних типів зображення Божої Матері. Оранта зображувалася з піднятими вгору руками — жест адорації (молитви). Це один із найдавніших жестів, що звернений до Бога, і означав благання, прохання.

Богоматір Оранта (Кирилівська церква)

Значення цього специфічного знаку Оранти можна пояснити, звернувшись до Біблії. Під час битви юдеїв з амалекитянами Мойсей молився за свій народ, піднявши обидві руки до неба. До того часу, поки він утримував руки у такому положенні, юдеї перемагали. Коли ж руки опускалися, вороги починали брати гору.

Чудовий мозаїчний образ Богоматері Оранти XI століття можна і сьогодні побачити у соборі Київської Софії. Вона зображена у надвівтарній частині на загальному мозаїчному фоні. Стоїть на чотирикутному золотому камені з піднятими руками.^[1] Освячена 1049 року. В Акафісті Пресвятій Богородиці (VII століття) про неї сказано: «Радуйся, Стовпе непохитний Церкви Христової; радуйся, держави Нерушима Стіно». Оскільки ж у Софійському храмі Києва за десять століть збереглася незмінною саме стіна з образом, то його стали називати «Нерушимою Стіною» і в цьому розумінні. Поза, жест рук Оранти були дуже популярними у народному мистецтві аж до XX століттях. На жіночих весільних вінцях завжди було зображення Богородиці з піднятими вгору руками.

• 
  Богоматір Оранта (мозаїчний образ з собору Київської Софії)
• 
  Оранта. Ярославль. Приблизно 1218
• 
  Оранта (римські катакомби, перша половина IV ст.)
• 
  Софійський собор
• 
  Ікона Божої Матері «Знамення». Новгород Великий. Перша половина XII ст.
• 
  Курська Корінна ікона Божої Матері.
• 
  Невипивана Чаша. Серпухов. XIX ст.

Див. також

• Жидачівська Оранта