Орден Святої Анни

Імпера́торський О́рден Свято́ї А́нни — орден, заснований 1735 року як династична нагорода прусського герцогства Гольштейн-Готторп.

Орден Святої Анни Императорский орден Святой Анны Орден Святой Анны
Девіз	«Любящим правду, благочестие и верность» (рос.)
Країна	Російська імперія
Тип	Орден
Вручається:	державні чиновники та військовики
Підстава	За державну службу, суспільно-корисну діяльність і військові подвиги.
Статус	з 1917 року повернувся до статусу династичної нагороди дому Романових. Вручення провадиться головою Російського Імператорського дому, що перебуває в еміграції
На честь:	Анна і Анна Петрівна
Нагородження
Параметри	золотий хрест та срібна зірка
Засновано:	1735
Нагороджені:
Категорія:Кавалери ордена святої Анни  (263)
Черговість
Старша нагорода	Орден Святого Володимира
Молодша нагорода	Орден Святого Станіслава
Орден Святої Анни у Вікісховищі

Орден Святої Анни раннього типу.

5 квітня 1797 році зведений на трон імператор Павло I своїм указом ввів цей орден в нагородну систему Російської імперії для відзнаки широкого кола державних чиновників і військовиків. Повна офіційна назва ордену — Імператорський Орден Святої Анни. При цьому, орден Св. Анни, прилічений до державних нагород Російської Імперії, ніколи не переставав мати особливого статусу династичної нагороди Романових. Названий орден на честь доньки Петра І Анни Петрівни (бабусі Павла I).

Статут ордена був затверджений у 1829 році. Мав 4 ступені, нижчий 4-й ступінь призначався для нагородження лише за бойові заслуги (наймолодший офіцерський орден). За старшинством орден стояв на рівень нижче за орден Святого Володимира і до 1831 року був наймолодшим в ієрархії орденів Російської імперії. З 1831 року до ієрархії державних нагород був введений польський орден Святого Станіслава, що став на рівень нижче за старшинством від ордена Св. Анни.

Від часу створення Ордена Св. Анни ним були нагороджені сотні тисяч осіб.

Правила носіння ордена (зліва направо від I до IV ступеня)

Кавалери ордену

• 5 лютого 1742 — Олексій Розумовський
• 9(29?) червня 1746 — Кирило Розумовський
• 1757 — Михайло Волконський
• 19 березня 1762 — Франческо Бартоломео Растреллі
• 9 травня 1762 — Адам Казимир Чарторийський
• 9 травня 1762 — Василь Гудович
• 22 вересня 1762 — Микола Репнін
• 1763 — Олександр Вяземський
• 26 січня 1767 — Семен Кочубей
• 26 січня 1767 — Станіслав Радзивілл
• 22 грудня 1784 — Ксаверій Любомирський
• 1806 — Іван Котляревський.

Див. також

• Орден Білого Орла
• Орден Святого Станіслава
• Георгіївський хрест
• Залізний Хрест (Німеччина)

Література

• В. А. Дуров. Русские награды XVIII-начала XX века. — М.: «Просвещение», 1997.^[1]