Орлов Єгор Іванович

Єго́р Іва́нович Орло́в (* 2 (14) лютого 1865(18650214), село Покров (сучасного Княгининського району Нижньогородської області), — 14 жовтня 1944, Москва), російський хімік-технолог, впродовж 20 років працював в Україні, академік АН УРСР — з 1929.

Орлов Єгор Іванович
Народився	2 (14) лютого 1865(1865-02-14) Покров, Нижньогородська губернія
Помер	14 жовтня 1944(1944-10-14) (79 років) Москва
Поховання	Введенське кладовище
Країна	Російська імперія →  СРСР
Діяльність	хімік, викладач університету
Alma mater	фізико-математичний факультет Московського університетуd
Галузь	хімія[1] і хемічна технологіяd[1]
Заклад	Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd
Посада	професор
Науковий ступінь	академік
Членство	НАНУ
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Орлов.

Життєпис

Закінчив Московський державний університет, викладав в Костромському хіміко-технологічному училищі.

Протягом 1907—1910 років розвинув та обґрунтував теорію про механізм складних реакцій, які безпосередньо не описуються кінетичними рівняннями першого, другого та третього порядків.

1908 року здійснює другий в історії хімії каталітичний синтез — на основі водню та оксиду вуглецю, отримав етилен; вивчив та описав динаміку процесу.

У 1909 році по його проекту побудовано перший в Російській імперії формаліновий завод.

В 1911—1927 роках — професор кафедри технології мінеральних речовин (по професору В. О. Геміліану) Харківського технологічного інституту, протягом 1911—1931 років завідував кафедрою.

Очолював Український науково-дослідний інститут силікатної промисловості (1927—1932).

З 1932 року — професор Московського хіміко-технологічного інституту.

Автор праць з хімічної кінетики і каталізу, виробництва соди, сірчаної кислоти.

Нагороди

• орден Трудового Червоного Прапора.