Орлов Валерій Дмитрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Орлов.

Валерій Дмитрович Орлов (14 серпня 1941, Середжиус^[en], Литва — 14 грудня 2017, Харків) — український хімік-органік, заслужений діяч науки і техніки України, почесний професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, почесний доктор Інституту монокристалів^[4], академік АН ВШ України. Завідувач кафедри органічної хімії (1990—2015), декан хімічного факультету (1990—2006) ХНУ імені В. Н. Каразіна. Засновник Харківської наукової школи з хімії нітрогенвмісних гетероциклічних сполук.

Орлов Валерій Дмитрович
Народився	14 серпня 1941(1941-08-14)[1]  Середжиусd, Юрбаркський район, Литва[1]
Помер	14 грудня 2017(2017-12-14)[2] (76 років)  Харків, Україна[2]
Країна	Україна
Діяльність	хімік, викладач університету
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Вчене звання	професор
Вчителі	Лаврушин Володимир Федорович
Відомі учні	Чебанов Валентин Анатолійович і Шишкін Олег Валерійовичd
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна[3]
Нагороди

Біографія

Валерій Дмитрович Орлов народився 14 серпня 1941 року у містечку Середжиус^[en] неподалік Каунаса в родині військовослужбовця^[5]. Батько — Орлов Дмитро Тимофійович, народився 16 листопада 1918 року в Орловській губернії, закінчив фармацевтичне відділення Харківського військово-медичного училища. Учасник німецько-радянської війни, після демобілізації працював начальником відділу у Харківському обласному аптекоуправлінні. Мати — Созинова Іраїда Семенівна, народилася 31 серпня 1918 у козацькому селі Троїцьке Благовіщенського району Башкирії. Батьки познайомились в Уфі, 1940 року переїхали з Радянською армією у Литву, де після приходу німецьких військ народився Валерій Орлов. Під час війни мати працювала у фермера, з поверненням Радянської армії секретарем-стенографістом, згодом бухгалтером та касиром^[6].

У перший клас Валерій Орлов пішов у місті Каунас, за рік з родиною переїхав у місто Балтійськ Калінінградської області, де 1958 року закінчив середню школу. Того ж року вступив на хімічний факультет Харківського державного університету. 1963 року закінчив навчання в університеті і поступив до аспірантури (керівники професор Лаврушин В. Ф. та доцент Цукерман С. В.), яку закінчив 1965 року. 1969 року захистив кандидатську дисертацію «Селенофенові аналоги халкону».