Орлов Павло Олександрович

Павло Олександрович Орлов (1900(1900), місто Одеса — 26 червня 1957, місто Кишинів, тепер Молдова) — радянський діяч органів міліції та державної безпеки, генерал-майор (9.07.1945). Кандидат у члени ЦК КП(б) Молдавії в 1941—1949 роках. Депутат Верховної Ради Молдавської РСР 1-го скликання.

Орлов Павло Олександрович
Народився	1900[1]  Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	26 червня 1957(1957-06-26)  Кишинів, Молдавська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	воєначальник
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	генерал-майор
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Орлов.

Біографія

Народився в родині керівника пожежної охорони міста Одеси Олександра Григоровича Орлова та Ірини Юхимівни Орлової. Батька вбили петлюрівці в 1919 році (в офіційній біографії Павло Орлов писав, що народився в родині машиніста залізниці, який помер у 1913 році). Брат, Олександр Олександрович, офіцер білої гвардії, помер від тифу 1919 року. Сестра, Олена Олександрівна Курищенко, вчитель математики, померла у похилому віці.

У 1917 році закінчив вище початкове училище в Одесі.

З березня до грудня 1918 року працював рахівником-табельником водопровідної станції в Одесі. З січня до травня 1919 року — учень приватної шевської майстерні в Одесі.

У травні 1919 — листопаді 1920 року — в Червоній армії: ад'ютант, інспектор, секретар 7-го Бессарабського радянського полку, секретар окремого зведеного батальйону, секретар політичного відділу 47-ї дивізії, секретар військово-політичних курсів 47-ї дивізії, секретар військових курсів політичного відділу 14-ї армії.

Член РКП(б) з 1919 до 1921 року, «вибув механічно».

З листопада 1920 до серпня 1921 року — помічник начальника Уманської повітової міліції Київської губернії.

З серпня до жовтня 1921 року — інспектор Київської губернської міліції.

У жовтні 1921 — липні 1922 року — помічник начальника та командир зведеного загону Богуславської повітової міліції Київської губернії.

У липні 1922 — грудні 1924 року — помічник начальника Корсунської окружної міліції Київської губернії.

З грудня 1924 до березня 1925 року — інспектор Київської губернської міліції.

У березні 1925 — листопаді 1926 року — помічник начальника Бердичівської окружної міліції.

У листопаді 1926 — листопаді 1930 року — помічник начальника Шевченківської (Черкаської) окружної міліції.

Кандидат у члени ВКП(б) з липня 1930 року.

У листопаді 1930 — квітні 1934 року — начальник кримінального розшуку Київської обласної міліції.

У квітні 1934 — вересні 1940 року — начальник 2-го відділення відділу кримінального розшуку, начальник відділу кримінального розшуку Управління робітничо-селянської міліції НКВС Української РСР.

Член ВКП(б) з серпня 1939 року.

У вересні 1940 — квітні 1941 року — начальник Управління робітничо-селянської міліції НКВС Молдавської РСР.

У квітні — червні 1941 року — заступник народного комісара внутрішніх справ Молдавської РСР та начальник Управління робітничо-селянської міліції НКВС Молдавської РСР.

З липня до листопада 1941 року — командир Молдавського полку міліції НКВС, командир бригади НКВС на Південному фронті. З листопада 1941 до серпня 1942 року — командир дивізії НКВС охорони тилу Південного фронту. З перших днів створення бойового міліцейського підрозділу полк (а потім дивізію) називали «Орловськими».

У серпні 1942 — лютому 1943 року — заступник командувача Північної групи військ з охорони тилу Закавказького та Північно-Кавказького фронтів.

У лютому 1943 — 23 березня 1944 року — заступник начальника Управління у справах військовополонених та інтернованих НКВС СРСР.

23 березня 1944 — 9 лютого 1950 року — заступник народного комісара (з 1946 року — міністра) внутрішніх справ Молдавської РСР та начальник Управління робітничо-селянської міліції НКВС (МВС) Молдавської РСР.

9 лютого 1950 року звільнений з посади через хворобу. З квітня 1951 року — на пенсії в Кишиневі.

Помер 26 червня 1957 року в Кишиневі. Похований на Вірменському цвинтарі Кишинева.

Звання

• капітан міліції (8.08.1936)
• майор міліції (13.11.1941)
• полковник міліції (4.03.1943)
• комісар державної безпеки (14.12.1943)
• генерал-майор (9.07.1945)

Нагороди

• орден Леніна (21.02.1945)
• чотири ордени Червоного Прапора (17.12.1942, 8.03.1944, 15.01.1945, 30.01.1951)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (24.09.1949)
• орден Червоної Зірки (5.05.1942)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• медалі
• знак «Почесний працівник Робітничо-селянської міліції (XV)» (25.04.1935)