Осиповський Тимофій Федорович

Тимофій Федорович Осиповський (22 січня (2 лютого) 1765(17650202), с. Осипове, Ковровський повіт, Владимирська губернія, Російська імперія — 12 (24) червня 1832, Москва, Російська імперія) — український^{[джерело?]} математик і філософ-раціоналіст. Учитель Михайла Остроградського, ректор Харківського університету (1813—1820).

Тимофій Федорович Осиповський
рос. Тимофей Фёдорович Осиповский[1]
Робота невідомого художника. Олія Робота невідомого художника. Олія
Ім'я при народженні	рос. Тимофей Фёдорович Осиповский[1]
Народився	22 січня (2 лютого) 1765(1765-02-02) с. Осипове, Ковровський повіт, Владимирська губернія, Російська імперія
Помер	12 (24) червня 1832(1832-06-24) (67 років) Москва, Російська імперія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	Російська імперія
Діяльність	математик
Alma mater	Владімірська духовна семінарія (1783)[2] Російський державний педагогічний університет імені О. І. Герцена (1786)[2]
Галузь	математика, астрономія, фізика, філологія, філософія і ін.
Заклад	Харківський університет
Посада	ректор
Відомі учні	М. В. Остроградський, А. Ф. Павловський
Відомий завдяки:	ректор Харківського університету.
Нагороди	Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня
Висловлювання у Вікіцитатах  Осиповський Тимофій Федорович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 2 лютого 1766 р. у с. Осипове, Ковровського повіту, Владимирської губернії в родині сільського священика. Для отримання середньої освіти Осиповський був відданий у Владимирську семінарію, де навчався до 1783 року. Він успішно переходив із класу в клас і в 1783 р. повинен був закінчити курс по класу риторики. Але в тому ж 1783 р. в Петербурзі була заснована перша в Росії вчительська гімназія (згодом — Педагогічний інститут). У цю гімназію були викликані з духовних академій і семінарій найкращі студенти для підготовки до вчительської діяльності, у тому числі й Осиповського, який закінчив її у 1786 році.

Після закінчення гімназії пере­їхав до Москви. Працював учителем фізики, математики та російської словесності. у народному училищі.^[3][4]

У 1800 р. повернувся до Санкт-Петербургу.^[3]

У 1800—1803 рр. — посів кафедру фізики і математики в Петербурзькій учительский гімназії (1803 р. перетворена у Петербурзький педагогічний інститут, Осиповський продовжив працювати в ньому в якості професора).^[3]

Наприкінці 1802 р. від імені попечителя графа С. О. Потоцького В. Н. Каразін запропонував йому очолити кафедру чистої математики. Осиповський переїхав до Харкова, брав активну участь у відкритті університету.

У 1807 р. Загальні Збори університету присвоїли Осиповському ступінь доктора. У 1811—1820 роках він викладав також на кафедрі прикладної математики. Читав курси математики, механіки, оптики та прикладної астрономії. Серед його учнів був видатний математик М. В. Остроградський.

Брав активну участь в організації Товариства наук при університеті (засноване у 1812 р.), неодноразово обирався його головою.^[3] Був активним членом, а згодом і головою Філотехнічного товариства.

У 1813—1820 рр. ректор Харківського університету. У 1819 р. був затверджений у званні заслуженого професора.

За наполяганням попечителя університету і його округу, віце-президента Петербурзького біблійного Товариства З. Я. Карнєєва, 1 листопада 1820 р. був звільнений з посади ординарного професора і ректора. Причиною цього стала різка критика Осиповського у бік Корнєєва, який відразу ж після вступу на посаду у 1817 р. видав циркулярну пропозицію, що Святе Письмо має служити основою викладання всіх наук. Згодом він також видав низку приписів, спрямованих до встановлення та поширення в університеті і в усіх навчальних закладах округу читання Біблії, творів святих отців і творів "освічених від Бога людей, що з'явилися особливо в минулому столітті, які з коренем ниспровергли помилкове філософське вчення непереможними доказами, взятими з слова Божого і з внутрішнього пізнання зіпсованої через падіння природи людської ".^[4]

Вийшовщи у відставку, Осиповський переселився до Москви, де й помер 12 (24) червня 1832 року. Похований на Ваганьківському кладовищі.^[5]

У 1863 р. у Харківському університеті була заснована стипендія імені Осиповського.^[3]

Наукова діяльність

Підготовлений Осиповським підручник математики витримав три видання і користувався великою популярністю.

Осиповський одним з перших виступив з критикою філософії І. Канта у своїх публічних промовах «О пространстве и времени» (1807) та «Рассуждении о динамической философии Канта» (1813).

До останніх років його життя відносяться праці, присвячені оптичним явищам, що відбуваються в земній атмосфері. Займався популяризацією науки, переклав на російську мову «Небесну механіку» Лапласа (залишилася в рукописі) і «Логіку» Кондільяка. Активний член, а потім і голова Філотехнічного товариства, заснованого при Харківському університеті.^[6]

Твори

• Рассуждение о пользе наук. Торжество Моск. Главного училища. — М., 1795
• Курс математики. — Т. 1, содержащий общую и частную арифметику. — СПб., 1802 (те саме: СПб., 1813; СПб., 1820), Т. 2, содержащий геометрию, прямолинейную и сферическую тригонометрию и введение в криволинейную геометрию, — СПб., 1801 (те саме; СПб., 1814), Т. 3, содержащий в себе теорию аналитических функций. — СПб. — 1823
• Логика или умственная наука, руководствующая к достижению истины, соч. аббата Кондильяка (Пер. з франц.). — М., 1805
• О пространстве и времени // Речи, говоренные в торжественном собрании Имп. Харьков. ун-та, бывшем 30 авг. 1807 г. — Х., 1807
• Рассуждение о динамической системе Канта // Речи, говоренные в торжественном собрании Имп. Харьков. ун-та, бывшем 30 авг. 1813 г. — Х., 1807
• О действии сил на гибкие тела и происходящем от того равновесии. Доложено на заседании Общ-ва Науки при Харьков. ун-те в 1814 г. — Х., 1817
• О пространстве и времени. Рассуждение о динамической системе Канта // Избр. произведения естествоиспытателей первой пол. XIX в. — М., 1959 (те саме: Русск. просветители (От Радищева до декабристов): Собр. произведений: В 2 т. — Т. 2. — М., 1966); Из отзыва на учебник «Логики» проф. А. И. Стойковича (1814). Отзыв на учебник «Логики» проф. И. Е. Шада (1816) // Там само^[7].