Осташевський Генріх Романович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Осташевський.

Генріх Романович Осташевський (1 червня 1921(19210601), Одеса — 3 лютого 2004, Одеса, Україна) — український театральний та кіноактор, народний артист Української РСР.

Осташевський Генріх Романович
Народився	1 червня 1921(1921-06-01)[1]  Одеса, Українська СРР
Помер	3 лютого 2004(2004-02-03) (82 роки)  Одеса, Україна
Поховання	Другий християнський цвинтар
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	актор, кіноактор
Alma mater	Одеський театрально-художній фаховий коледж (1941)
Роки активності	1941 — 1982
У шлюбі з	Осташевська Галина Трохимівна
Нагороди
IMDb	ID 0652291

З життєпису

Навчався в Одеському театральному училищі (1938—1941).

Після звільнення Одеси від румунської окупації 1944 року став актором Одеського театру юного глядача, де працював 14 років.

З 1958 року працював у Одеському українському музично-драматичному театрі імені Жовтневої революції.

За порятунок єврейського населення під час Другої світової війни був визнаний Праведником світу. Його ім'я — в списках на Стіні пошани в Саду праведників народу світу меморіального комплексу Яд ва-Шем (Єрусалим, Ізраїль) і на Алеї Праведників світу в Прохорівському сквері в Одесі^[2].

Фільмографія

• «Моя дочка» (1957),
• «Повість про перше кохання» (1957),
• «Блакитна стріла» (1958, Сергєєв),
• «Гроза над полями» (1958, Яків),
• «Якби каміння говорило...» (1958, Іван),
• «Повернення» (1960, Стефан Субота),
• «Кров людська — не водиця» (1960),
• «Дмитро Горицвіт» (1961, Нечуйвітер),
• «Ключі від неба» (1964, Андрєєв),
• «Люди не все знають» (1964),
• «їх знали тільки в обличчя» (1966, Ярощук),
• «Формула райдуги» (1966),
• «Експеримент доктора Абста» (1968),
• «Між високих хлібів» (1970)
• «Вогняні дороги» (1977—1984)

та інші.

Вшанування пам'яті

У місті Одеса меморіальну дошку на честь Праведника народів світу Генріха Осташевського.^[3]

Нагороди

• Орден «Знак Пошани».
• «Народний артист Української РСР» (1976).