Оттавська конвенція

Конве́нція про заборо́ну застосува́ння, накопи́чення запа́сів, виробни́цтва і переда́чі протипіхо́тних мін та про ї́хнє зни́щення (неофіційно Оттавська конвенція) — міжнародна угода (договір, конвенція), спрямована на припинення використання протипіхотних мін як одного із засобів збройної боротьби.

Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення
Держави-учасниці     Приєдналися (акцесія) або правонаступники     Оголосили про вихід     Не підписант
Абревіатура	Anti-Personnel Mine Ban Convention[1] і Ottawa Convention[2]
Тип	Багатостороння угода[en]
Підписано	18 вересня 1997
Місце	Нью-Йорк, США
Чинність	1 березня 1999
Підписанти	133 держави
Сторони	164 держави
Зберігається	Секретаріат ООН (секція договорів)[3]
Статус	чинний
Мова	англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька
Сайт	http://icbl.org

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 52/38
Дата	9 грудня 1997
Засідання	52-га сесія[4]
Код	A/RES/52/38 (Документ)
Предмет	Загальне й повне роззброєння § [A] Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення
Результат голосування	142 за 0 проти 18 утрималися 25 не голосували
Результат	Ухвалена[5]

Історія

Ухвалена на дипломатичній конференції в Осло 18 вересня 1997 і відкрита для підписання в Оттаві 3-4 грудня 1997 року. Конвенція набрала чинності 1 березня 1999.

Україна підписала конвенцію у лютому 1999 року у Нью-Йорку. Ратифікація договору Верховною Радою відбулася 18 травня 2005 року.^[6] На час підписання угоди Україна порядкувала п'ятим найбільшим арсеналом протипіхотних мін у світі (після Китаю, Російської Федерації, США та Пакистану), що дістався їй у спадок від Радянського Союзу та налічував 6 млн мін типу ПФМ-1.^[7] 27 травня 2003 року на Донеччині, у результаті виконання рамкової домовленості між Кабінетом Міністрів України і урядом Канади про ліквідацію протипіхотних мін в Україні, було ліквідовано останню міну типу ПМН.^[7]

Розробка та підписання договору стали результатом діяльності Міжнародної кампанії по забороні протипіхотних мін (англ. International Campaign to Ban Landmines, ICBL), розпочатої у 1992 році. Серед членів Ради Безпеки ООН, які не підписали Договір Китай, Росія і США. Інші країни, що не приєдналися до цієї угоди, включають Індію, Ізраїль, Північну та Південну Корею).

У квітні 2025 року Литва і Латвія, а у червні Фінляндія, Польща та Естонія офіційно вийшли з Оттавської конвенції.^[8][9]

В Україні

Україна підписала Оттавську конвенцію 24 лютого 1999 року^[8], а ратифікувала у 2005 році.^[9]

У 2015, уже під час російсько-української війни, посол ЄС в Україні Ян Томбінський заявив, що утилізація трьох мільйонів протипіхотних мін в Україні, яку фінансує ЄС, має бути завершена до 2018 року.^[10]

До 2020-го було знищено три мільйони мін. Понад три мільйони мін мало б ще лишитися. Утилізацію старих радянських мін фінансували та технічно підтримували ЄС і НАТО.^[9]

29 червня 2025 року ЗМІ опублікували інформацію про те, що Президент України Володимир Зеленський підписав указ про вихід України з конвенції.^[11] 15 липня того ж року Президент України офіційно повідомив про підписання указу.

15 липня 2025 року Верховна Рада проголосувала за зупинку дії Конвенції до моменту повного припинення збройної агресії Росії.^[8]

Див. також: Російська зброя на Донбасі

Література

• В. Ю. Константинов. Оттавська конвенція про повну заборону протипіхотних мін 1997// Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання

• Женевські конвенції
• Конвенція про заборону застосування, нагромадження, виробництва і розповсюдження протипіхотних мін // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.