Отто Амброс

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Амброс.

Отто Амброс (нім. Otto Ambros; 19 травня 1901(19010519), Вайден, Баварія — 23 липня 1990, Мангайм) — баварський німець, член нацистської партії. Один із лідерів військової економіки. Був відповідальний за розробку і впровадження бойових хімічних речовин. Член правління концерну «IG Farben». Засуджений за вироком суду на Нюрнберзькому процесі, де отримав вісім років ув'язнення.

Отто Амброс
нім. Otto Ambros
Народився	19 травня 1901(1901-05-19)[1]  Вайден, Верхній Пфальц, Баварія, Німецький Райх
Помер	23 липня 1990(1990-07-23)[1] (89 років)  Мангайм, Карлсруе, Баден-Вюртемберг, ФРН
Країна	Веймарська республіка  Третій Райх  Німеччина
Діяльність	хімік, інженер
Галузь	organophosphated
Alma mater	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Знання мов	німецька[2]
Заклад	IG Farben[3]
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[4]
Нагороди	Лицарський Хрест Воєнних заслуг Хрест Воєнних заслуг I класу Хрест Воєнних заслуг II класу
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Вступив в ополчення і в 1919 році добровольцем зголосився брати участь в придушенні революційних повстань в Мюнхені, в 1920 — в Рурі, і в 1921 — у Верхній Сілезії.

З 1920 року почав вивчати хімію і сільське господарство в університеті Мюнхена. У 1926 році, після отримання рекомендацій, влаштувався на роботу в хімічний концерн BASF, де став членом лабораторії аміаку на заводі в Людвігсгафені-на-Рейні. У 1930 році протягом року навчався на Далекому Сході. У 1935 році він очолив будівництво першого заводу в Шкопау з виробництва буни і отруйних газів.

1 травня 1937 року вступив у НСДАП (членський квиток № 6 099 289). У 1938 році Амброс став повноправним членом правління IG Farben. У 1940 році обіймав посаду радника відділу досліджень і розробок в рамках чотирирічного плану.

У середині травня 1943 року в штаб-квартирі Гітлера Амброс виступив з доповіддю про дії нервово-паралітичний отруйних речовин — табун і зарин. У наступному році він був призначений керуючим директором заводу Buna Fame IV в Аушвіці. Амброс був активним прихильником використання праці ув'язнених концентраційних таборів. Відкрито виступав зі словами подяки на адресу рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера, який своїм наказом збільшив число в'язнів до ста тисяч чоловік і тим самим допоміг наростити промислові потужності концерну «IG Farben».

У 1946 році Отто Амброс був заарештований солдатами армії США. Він був звинувачений на Нюрнберзькому процесі у справі «про керівний склад хімічного концерну „IG Farben“». Судовим рішенням був визнаний винним в причетності до «поневолення» і «масових вбивств» і в 1948 році отримав 8 років позбавлення волі. До слова, серед інших фігурантів у цій справі йому було призначено один з найсуворіших вироків. Свою провину не визнав і вважав рішення суду незаконним. У 1952 році вийшов на свободу.

Співпрацював з американськими спецслужбами і виступав консультантом з питань хімічного виробництва. В подальшому обіймав керівні посади в різних хімічних підприємствах ФРН. З 1960 по 1975 рік був головою Наглядової ради Knoll AG.

Помер в 1990 році в Мангеймі. Після його смерті в 1990 році хімічний концерн BASF висловив свої співчуття з цього приводу і охарактеризував Амброса, як «виразну заповзятливу особистість з великою харизмою».

Нагороди

• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу
• Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг (10 лютого 1944)