Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Отто Велер

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Отто Велер
Remove ads

О́тто Ве́лер (нім. Otto Wöhler; нар. 12 липня 1894, Бургведель пом. 5 лютого 1987, Бургведель) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1943) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям (1944).

Коротка інформація Отто Велер, Otto Wöhler ...
Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Народився 17 липня 1894 року в родині глави сільської громади Генріха Велера і виховувався без матері, яка померла в 1895 році.

Початок військової кар'єри

1 лютого 1913 року вступив фаненюнкером (кандидатом в офіцери) в 167-й (1-й Верхньо-Ельзаський) піхотний полк.

20 травня 1914 був проведений в лейтенанти.

Перша світова війна

Командував піхотним взводом, потім ротою. З листопада 1918 року виконував обов'язки заступника командира полку. Неодноразово відзначився в боях, був тричі поранений і нагороджений п'ятьма орденами.

Між світовими війнами

Після війни залишився в армії, служив ад'ютантом командира 22-го полку рейхсверу в Касселі.

У 1926 році пройшов підготовку на курсах офіцерів Генерального штабу.

З 1938 року — полковник, офіцер Генерального штабу Академії Вермахту в Берліні.

У серпні 1939 року був призначений начальником оперативного відділу штабу 14-ї армії Вільгельма Ліста.

Друга світова війна

З початку Другої світової війни брав участь в Польській кампанії.

З грудня 1939 року — начальник штабу 17-го армійського корпусу.

Брав участь у Французькій кампанії. З жовтня 1940 року — начальник штабу 11-ї армії.

З 22 червня 1941 року брав участь у війні проти СРСР в Україні і в Криму.

З квітня 1942 року — начальник штабу групи армій «Центр».

З квітня 1943 року — командувач 1-м армійським корпусом на північній ділянці Східного фронту. З червня — генерал піхоти.

У серпні 1943 року призначений командувачем 8-ю армією, що брала участь в боях на Україні.

У 1944 році брав участь в оборонних боях на території України, Молдавії, Румунії та Угорщини.

З грудня 1944 року призначений командувачем групою армій «Південь».

7 квітня 1945 року у зв'язку зі скасуванням групи армій «Південь», був переведений в командний резерв і після капітуляції Німеччини узятий в полон американськими військами.

Після війни

На 12-му процесі Американського військового трибуналу в Нюрнберзі у справі вищого командування вермахту 28 жовтня 1948 року визнаний винним у співпраці з айнзацгрупою під час перебування на посаді начальника штабу 11-ї армії і засуджений до 8 років тюремного ув'язнення. Після звільнення з в'язниці в січні 1951 року проживав в рідному місті.

Помер в Бургведелі 5 лютого 1987 року у віці 92 років, заповівши частину свого спадку соціальній установі для надання допомоги нужденним. Похований поруч з могилою свого сина Герта — курсанта військово-морського училища, який загинув в 1944 році на кораблі у Фінській затоці.

Remove ads

Звання

Нагороди

Перша світова війна

Міжвоєнний період

Друга світова війна

  • Застібка до Залізного хреста
    • 2-го класу (19 вересня 1939)
    • 1-го класу (4 жовтня 1939)
  • Пам'ятна медаль «За оборону Словаччини в березні 1939» (14 березня 1940)
  • Орден Зірки Румунії, великий офіцерський хрест з мечами на стрічці за військову доблесть (9 серпня 1941)
  • Медаль «Хрестовий похід проти комунізму» (Румунія)
  • Орден Михая Хороброго (Румунія)
    • 3-го класу (21 листопада 1941)
    • 2-го класу (30 травня 1944)
  • Німецький хрест в золоті (26 січня 1942) — як оберст і начальник штабу 11-ї армії
  • Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (28 липня 1942)
  • Кримський щит
  • Тричі відзначений у Вермахтберіхті
    • «Під час третьої битви на південь від Ладозького озера німецькі війська під командуванням фельдмаршала Кюхлера, генерал-полковника Ліндеманна і генерала піхоти Велера, підтримувані підрозділами Люфтваффе під командуванням генерала Кортена, в період з 22 липня по 6 серпня, героїчно атакували 8-у і 76- ю радянські армії і запобігли прориу ворога.» (12 серпня 1943)
    • «Спроба прориву 20 піхотних і танкових дивізій більшовиків не вдалась через наполегливу і запеклу оборону німецьких і румунських військ під командуванням генерала піхоти Велера, які були підтримані зразково дружніми частинами німецьких та румунських ВПС.» (8 травня 1944)
    • «В районі Дебрецен німецькі та угорські війська під командуванням генерала піхоти Велера і генерала артилерії Фреттер-Піко розгромили сильні ворожі війська протяхом трьох тижнів боротьби і перешкодили запланованому оточенню німецьких і угорських підрозділів, дислокованих в південно-східній частині Угорщини.» (30 жовтня 1944)
  • Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
    • Хрест (14 серпня 1943) — як генерал піхоти і командир 1-го армійського корпусу
    • Дубове листя (№ 671; 28 листопада 1944) — як генерал піхоти і командувач 8-ї армії
Remove ads

Див. також

Література

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.420-421 — 4000 экз. ISBN 978-5-903339-37-2.
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S.140
Remove ads

Посилання

  • Wöhler, Otto. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 29 грудня 2011. (нім.)
  • General der Infanterie Otto Wöhler. на geocities.com. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 29 грудня 2011. (англ.)
  • Wöhler, Otto
  • Wöhler, Otto — нагороди генерала від інфантерії Вернера (англ.)

Примітки

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads