Ошко Володимир Петрович

Володимир Петрович Ошко (20 жовтня 1930(19301020), селище Амур, передмістя Дніпропетровська, тепер у складі міста Дніпра Дніпропетровської області — 29 листопада 2008, місто Дніпро) — український радянський і компартійний діяч, 1-й секретар Дніпропетровського міськкому КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 10-го скликання. Член ЦК КПУ в 1981—1986 роках. Кандидат технічних наук. Член Академії технологічних наук України (2002).

Ошко Володимир Петрович
Народився	20 жовтня 1930(1930-10-20)  Дніпропетровськ, Українська СРР, СРСР
Помер	29 листопада 2008(2008-11-29) (78 років)  Дніпропетровськ, Україна
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Alma mater	Національна металургійна академія України
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ошко.

Біографія

Народився в робітничій родині. Трудову діяльність розпочав у 1942 році слюсарем Ташкентського машинобудівного заводу в Узбецькій РСР. У 1949 році закінчив середню школу № 63 міста Дніпропетровська.

У 1954 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут. Здобув спеціальність інженера-металурга.

З 1954 року — асистент кафедри сталі Дніпропетровського металургійного інституту, навчався у аспірантурі.

Член КПРС з 1955 року.

У 1957—1960 роках — 1-й секретар Жовтневого районного комітету ЛКСМУ міста Дніпропетровська; секретар, 2-й секретар Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ.

У 1960—1963 роках — підручний сталевара, сталевар, майстер мартенівського цеху Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського.

У 1963—1964 роках — 2-й секретар Ленінського районного комітету КПУ міста Дніпропетровська.

У 1964—1976 роках — 1-й секретар Ленінського районного комітету КПУ міста Дніпропетровська.

У липні 1976 — серпні 1983 року — 1-й секретар Дніпропетровського міського комітету КПУ.

У 1983—1985 роках — старший майстер мартенівського цеху Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського.

З 1985 року — на пенсії. Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 — 1987 роках. З 1987 року працював на інженерних посадах на Дніпропетровському металургійному заводі імені Петровського, був головою бібліотечної ради металургійного заводу.

Потім — пенсіонер в місті Дніпропетровську.

Нагороди

• три ордени Трудового Червоного Прапора
• два ордени «Знак Пошани»
• 10 медалей
• Грамота Президії Верховної Ради Української РСР (17.10.1980)
• почесний громадянин міста Дніпропетровська (2001)

Посилання

• (рос.)
• (рос.)
• (рос.)^{[недоступне посилання з червня 2019]}