Павловський Олександр Дмитрович

Олександр Дмитрович Павловський (13 жовтня 1857, Чуфарово — 8 жовтня 1946) — російський мікробіолог, хірург, доктор медицини, професор Київського університету, протягом тривалого часу працював у Києві. Прадід Данила Яневського.

Павловський Олександр Дмитрович
Народився	13 жовтня 1857(1857-10-13)  Chufarovod, Ростовський повіт, Ярославська губернія, Російська імперія
Помер	8 жовтня 1946(1946-10-08) (88 років)  Сороки, Молдавська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  Румунське королівство
Діяльність	хірург
Alma mater	Військово-медична академія імені С. М. Кірова і Ярославська духовна семінарія
Заклад	Імператорська медико-хірургічна академіяd і Імператорський університет Святого Володимира[1]

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Павловський.

Життєпис

У 1881 закінчив Санкт-Петербурзьку військово-медичну академію. Потім понад 10 років вивчав медицину та працював у Німеччині та Франції, його вчителями були Рудольф Вірхов, Роберт Кох, Луї Пастер. У 1884 р. захистив дисертацію, здобувши ступінь доктора медицини.

У 1894 році з його ініціативи в Києві заснували «Товариство для боротьби із заразними хворобами». Створив і очолив першу пастерівську лабораторію, на базі якої в 1896 р. організували Бактеріологічний інститут, який він очолив і для якого під його керівництвом спорудили спеціальне приміщення.

Брав участь у російсько-японській війні (1904—1905), де надавав хірургічну допомогу пораненим у польових госпіталях. Під час Першої світової війни — начальник Київського госпіталю Червоного Хреста.

Професор Київського університету святого Володимира^[2]. У 1919 р. разом із групою професорів цього вишу емігрував за кордон.

Автор понад 100 наукових праць, присвячених вивченню мікроорганізмів, що містяться в повітрі, механізму зараження туберкульозом, риносклеромою, розвитку хірургічних інфекцій, удосконаленню методів виготовлення протидифтерійної сироватки та одержанню нових видів сироватки проти стрептококової інфекції, правця та інше. Відомий своїми працями з військово-польової хірургії.

У 1897 році створив риносклерин — препарат для лікування риносклероми. У 1895 році вперше в Росії отримав протидифтерійну сироватку.

Серед наукових праць: «Бактеріологічні дослідження» (1886); «Боротьба із заразними хворобами» (1897); «Принципи і завдання сучасної хірургії» (1889); «Газова гангрена, газова флегмона і бронзова рожа. Етіологія їхня та клініка» (1917); «Висипний тиф і зворотний тиф» (1919).

Помер 8 жовтня 1946 року^[3][4].

Правнуком Олександра Павловського є Данило Яневський^[5].