Павлов Дмитро Васильович

Дмитро Васильович Павлов (25 жовтня 1905(19051025), місто Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація — 17 червня 1991, місто Москва) — радянський державний діяч, міністр харчової промисловості СРСР, міністр рибної промисловості СРСР, міністр торгівлі СРСР і РРФСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1961 роках. Депутат Верховної ради РРФСР 1-го і 5—8-го скликань.

Павлов Дмитро Васильович
Народився	12 (25) жовтня 1905  Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	17 червня 1991(1991-06-17) (85 років)  Москва, СРСР
Поховання	Літераторські мостки
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	воєначальник, політик
Галузь	політика[1]
Alma mater	Всеросійська академія зовнішньої торгівліd
Знання мов	французька[2] і російська[1]
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Павлов.

Життєпис

Народився в селянській родині. У 1924—1926 роках працював практикантом акціонерного товариства «Хлібопродукт» в Дєтскосельському повіті Ленінградської губернії.

Член РКП(б) з 1926 року.

У 1926—1927 роках — завідувач економічного відділу Опоченського повітового комітету ВЛКСМ Тверської губернії.

У 1927—1928 роках — завідувач секретної частини Псковського окружного торгового відділу.

У 1928—1931 роках — завідувач окружної контори Держторгу в місті Луга.

У 1931—1934 роках — заступник директора контори «Лензаготхутро» в Ленінграді.

У 1934—1936 роках — студент Всесоюзної академії зовнішньої торгівлі.

У 1936—1938 роках — директор 1-ї хутряної фабрики в місті Казані.

У травні 1938 — січні 1939 року — народний комісар торгівлі Татарської АРСР.

У січні 1939 — вересні 1945 року — народний комісар торгівлі Російської РФСР.

Одночасно у вересні 1941 — січні 1942 року — уповноважений Державного комітету оборони СРСР із забезпечення продовольством Ленінграда і Ленінградського фронту, учасник німецько-радянської війни. У січні 1942 — 1943 року — начальник Головного управління продовольчого постачання, в 1943 — травні 1946 року — начальник Управління продовольчого постачання Народного комісаріату оборони СРСР. У 1943 — травні 1946 року — заступник Головного інтенданта Радянської армії.

У травні 1946 — вересні 1948 року — заступник міністра рибної промисловості східних районів СРСР.

У вересні — грудні 1948 року — заступник, 28 грудня 1948 — 5 серпня 1949 року — голова Бюро із харчової промисловості при Раді міністрів СРСР.

5 серпня 1949 — 26 квітня 1951 року — міністр харчової промисловості СРСР.

26 квітня 1951 — 20 травня 1952 року — голова Державного комітету Ради міністрів СРСР з постачання продовольчими та промисловими товарами. Одночасно, з 1951 року — заступник голови Бюро із харчової промисловості при Раді міністрів СРСР.

20 травня 1952 — 15 березня 1953 року — міністр рибної промисловості СРСР.

У березні — серпні 1953 року — 1-й заступник міністра легкої і харчової промисловості СРСР.

У серпні 1953 — 22 січня 1955 року — 1-й заступник міністра торгівлі СРСР.

22 січня 1955 — 26 листопада 1958 року — міністр торгівлі СРСР.

28 листопада 1958 — 11 жовтня 1972 року — міністр торгівлі Російської РФСР.

З жовтня 1972 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 17 червня 1991 року в Москві. Похований в Ленінграді (Санкт-Петербурзі) на Літераторських містках Волкова цвинтаря.

Звання

• генерал-майор інтендантської служби (19.01.1943)
• генерал-лейтенант інтендантської служби (11.5.1944)

Нагороди

• три ордени Леніна (18.09.1943; 25.10.1955; 25.10.1965)
• орден Жовтневої Революції (30.08.1971)
• орден Червоного Прапора (8.05.1942)
• орден Кутузова ІІ ст. (1.08.1944)
• орден Вітчизняної війни І ст. (11.03.1985)
• орден Трудового Червоного Прапора (28.10.1975)
• орден Дружби народів (25.10.1985)
• медаль «За оборону Ленінграда»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «За перемогу над Японією»
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
• медалі