Пазенко Станіслав Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пазенко.

Станіслав Федорович Пазенко  (нар. 25 березня 1942, село Довгинцеве (тепер у складі Довгинцівського району міста Кривий Ріг), Дніпропетровська область, УРСР, СРСР) — радянський і український актор театру і кіно, Заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки кінематографістів України. Кавалер Ордена «За заслуги» III ступеня (2012)^[1].
Брат Народного артиста України Анатолія Пазенка, та батько російського актора Єгора Пазенка.^[2]

Пазенко Станіслав Федорович
Народився	25 березня 1942(1942-03-25) (83 роки)  Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор театру, кіноактор
Alma mater	Державний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1966) і Запорізький електротехнічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка» (1961)
Заклад	Рязанський державний обласний театр драми, Казанський державний академічний російський Великий драматичний театр імені Василя Качаловаd, Кримський академічний російський драматичний театр імені Максима Горького, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, МЗС України і Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
Діти	Пазенко Єгор Станіславовичd
Брати / сестри	Анатолій Пазенко
Членство	Національна спілка кінематографістів України
IMDb	nm5784816
Нагороди та премії

Життєпис

Закінчив Запорізький алюмінієвий технікум (1961) та Державний інститут театрального мистецтва ім. А. Луначарського (зараз Російський інститут театрального мистецтва) (1966) в Москві; курс Народного артиста СРСР Миколи Пажитнова.

Працював в Рязанському державному театрі драми, в Казанському великому драматичному театрі імені Василя Качалова, в Симферопольскому театрі російської драми імені Максима Горького.

В Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працював з 1979 по 1986 роки: спочатку як актор, а пізніше як актор, директор-розпорядник і директор театру.

У 1986-2005 роки працював на різних керівних посадах в галузі культури і мистецтва, на дипломатичній посаді в МЗС України.

На сцену Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра повернувся в 2005 році, остаточно пішов з театру у 2013 році.

В його творчому доробку участь у створенні телефільмів «Лючія ді Ламермур» (1980), «Україна в огні».

Ролі в театрі

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

• Челак — «Найвища точка — кохання» Р. Феденьова (1979)
• Новицький — «Тривога» А. Петрашкевича (1979)
• Авдей Можаренков — «Молва» Афанасія Салинського (1981)
• Ганя Іволгін — «Настасія Пилипівна» Федора Достоєвського (1982)
• Секретар обкому — «Правда пам'яті» А. Абдулліна (1982)
• Пальчун — «Чотири жінки біля ставу» Ю. Бездика (1984)
• Вожак — «Оптимістична трагедія» Всеволода Вишневського (1986)
• Крутицький — «Я вам потрібен, панове!» за п'єсою Олександра Островського «На кожного мудреця доволі глупоти» (2005)
• Стариков — «Одруження» Миколи Гоголя (2005)
• Олександр Володимирович Серебряков — «26 кімнат» Антона Чехова (2006)
• Нікулін — «Голубчики мої…!» Федора Достоєвського, Олександра Володіна (2006)
• Лорд Гестінгс і Лорд-мер — «Річард ІІІ» Вільяма Шекспіра (2008)
• Ревкін – «Граємо Чонкіна» за романом Володимира Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна» (2009)

Фільмографія