Пазич Майя Павлівна

Ма́йя Па́влівна Па́зич (до шлюбу Вовк; нар. 22 травня 1938, Розаліївка — пом. 1 липня 2020, м. Київ, Україна^[1][2]) — радянська та українська акторка. Заслужена артистка України (1994)^[3]. Народна артистка України (2011)^[4]. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2009)^[5], ІІ ступеня (2013)^[6], І ступеня (2017)^[7].

Майя Пазич
В ролі Сирени у виставі «Сирена та Вікторія»
В ролі Сирени у виставі «Сирена та Вікторія»
Ім'я при народженні	Майя Павлівна Вовк[джерело не вказане 1679 днів]
Народилася	22 травня 1938(1938-05-22) с. Розаліївка, Білоцерківський район, Київська область, УРСР, СРСР[джерело не вказане 1679 днів]
Померла	1 липня 2020(2020-07-01) (82 роки) Київ, Україна
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	акторка театру
Роки діяльності	1959—2020
Чоловік	Василь Пазич
Нагороди та премії
Заслужений артист України Орден княгині Ольги ІІІ ступеня Орден княгині Ольги ІІ ступеня Орден княгині Ольги І ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пазич.

Життєпис

Закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1959; педагоги н. а. України Костянтин Степанков, н. а. України Петро Сергієнко)^[8].

У 1959 році працювала в Одеському театрі юного глядача, після чого у 1960—2020 роках — акторка Київського театру юного глядача на Липках^[9].

Могила Майї Пазич та її чоловіка, Байкове кладовище

Чоловік — Василь Пазич, заслужений артист України, соліст Театру опери та балету ім. Тараса Шевченка (помер 1997 р.). Донька — Калініна Наталія Василівна.

Померла на 83-му році життя 1 липня 2020 року в Києві^[2]. Похована в колумбарії Байкового кладовища разом з чоловіком (50°25′4.10″ пн. ш. 30°30′13.70″ сх. д.).

Ролі в театрі

Одеський театр юного глядача

Київський академічний театр юного глядача на Липках

• Параска — «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого,1963, реж. М. Мерзлікін;
• Уляна Громова — «Молода гвардія» О. Фадєєва,1964, реж. О. Барсегян;
• Няня — «Червоненька квіточка» Л. Браусевича, І. Карнаухова, 1976, реж. М. Єдлінський;
• Пузикова — «Барабанщиця» О. Салинського,1977, реж. М. Мерзлікін;
• Цариця — «Царівна-жаба» К. Мешкова, 1986, реж. М. Карасьов;
• Шура — «Фатальна помилка» М. Рощина, 1987, реж. В. Гирич;
• Тітка Роза — «Вино з кульбабок» за Р. Бредбері, 1990, реж. А. Фурманчук;
• Мачуха — «Кришталевий черевичок» Т. Габбе, 1992, реж. О. Балабан;
• Марселіна — «Шалений день» П.-О. Бомарше, 1995, реж. В. Гирич;
• Берта — «Гедда Габлер» Г. Ібсена, 1996, реж. К. Дубінін;
• Годувальниця — Джульєтти «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, 2002, реж. В. Гирич;
• Мати Лукашева — «Лісова пісня» Лесі Українки, 2005, реж. В. Гирич;
• Баба — «Ярмарковий гармидер» Я. та І. Златопольські, 2005, реж. В. Гирич;
• Місіс Тарбел — «Поліанна» Е. Портер, 2007, реж В. Гирич;
• Софія — «Безталанна» І. Карпенка-Карого, 2009, реж. К. Дубінін;
• Сирена — «Сирена та Вікторія» О. Галіна, 2013, реж. В. Гирич;
• Галчиха — «Без вини винні» О. Островського, 2016, реж. В. Гирич.

Фільмографія

• 2005 — Королева бензоколонки 2 — Гадалка
• 2010 — 1942 — Баба Віра
• 2011 — Повернення Мухтара-7 (24 серія) — Мальцева^[10]