Паламарчук Василь Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Паламарчук.

Васи́ль Микола́йович Паламарчу́к (нар. 18 лютого 1944, с. с. Гончариха Старосинявський район Хмельницька область) — український журналіст, краєзнавець, прозаїк, публіцист. Заслужений журналіст України. Член Національної спілки журналістів України (з 1976).

Паламарчук Василь Миколайович
Паламарчук Василь Миколайович (2013)
Народився	18 лютого 1944(1944-02-18) (81 рік) Гончариха Старосинявський район Хмельницька область
Діяльність	краєзнавець, прозаїк, публіцист
Нагороди	Заслужений журналіст України

Життєпис

Народився 18 лютого 1944 року у селі с. Гончариха Старосинявського району Хмельницької області. З шести років мешкав у селі Митинцях Хмільницького району на Вінниччині. Після школи призваний до лав збройних сил^[1].

Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1974). Працював у літинській районній багатотиражній газеті «Хімік», Вінницькому міськкомі Компартії України, газеті «Вінницька правда» (1977—1980), власкором «Робітничої газети».

Був головним редактором газети «Вінниччина» (2000—2006)^[2].

Обіймав посади помічника голови Вінницької облдержадміністрації, начальника комітету інформації Вінницької облдержадміністрації.

Мешкає у Вінниці. Батько двох синів.

Творчість

Василь Паламарчук автор багатьох публікацій у пресі з краєзнавчої тематики. У 1996 році видав збірку новел «Снивода», 2000 р. — збірку казок «Добридень», 2011 року — збірку оповідань «Йшла колона городом», 2014 року — книжку «Босоніж по стерні». У співавторстві з О. Терещуком видав книжку «Так довго кують зозулі».

Громадська діяльність

З 2011 року — голова правління Вінницької обласної організації Національної спілки журналістів України, член правління НСЖУ^[3].

Нагороди й відзнаки

• Почесне звання Заслужений журналіст України (2004);
• Лауреат літературної премії імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» (2011).