Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Палаццо Публіко
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Палаццо Публіко (італ. Palazzo Pubblico) — історична ратуша у місті Сієна (регіон Тоскана, Центральна Італія). Розташована на головній міській площі П'яцца-дель-Кампо, вона є однією з найвизначніших архітектурних пам’яток історичного центру міста.
Будівництво палацу розпочалося у 1297 році, і він слугував резиденцією уряду Сієнської республіки, який складався з подести та Ради Дев’яти — виборних чиновників, що здійснювали виконавчі та судові функції у світських справах[5].
Палац споруджено у стилі середньовічної та готичної архітектури. Його інтер’єри прикрашені численними фресками, серед яких найвідоміший цикл — «Алегорія Доброго і Поганого правління» художника Амброджо Лоренцетті.
Remove ads
Архітектура
Узагальнити
Перспектива
Зовнішній вигляд будівлі є зразком італійської середньовічної архітектури з виразними елементами готичного стилю. Нижній ярус зведений із каменю, тоді як верхні, завершені мерлонами, виконані з цегли. У час, коли цегляні фасади ще були рідкісним явищем, сієнські архітектори віддавали їм перевагу через нижчу вартість, що дозволяло використовувати дорожчі матеріали для декоративних елементів[6].
Фасад палацу має легку ввігнуту (конкавну) форму, що гармонійно віддзеркалює вигин опуклої (конвексної) П’яцца-дель-Кампо — центральної площі Сієни, до якої будівля звернена своїм головним фасадом. У верхній частині фасаду розміщено велику бронзову круглу таблицю із христограмою — символом, який використовував Бернардіно Сієнський. Її встановили 1425 року на знак вдячності проповіднику за його промови, спрямовані на подолання соціальних і політичних чвар.
Кампаніла палацу — Торре-дель-Манджа — зводилася між 1325 і 1344 роками; її завершення спроєктував художник Ліппо Меммі. Вежу навмисно побудували вищою за кампанілу у суперницькій Флоренції — на той час вона була найвищою спорудою в Італії. У середині XIV століття вежу обладнали механічним годинником. Її архітектурна форма надихнула зведення кількох подібних споруд, серед яких Dock Tower у Грімсбі (Англія, 1852) та Joseph Chamberlain Memorial Clock Tower на кампусі Бірмінгемського університету (1908).
Вікна верхнього поверху палацу прикрашені багатими трилисниковими арками, типовими для сієнської архітектури. Гострокутні арки всіх вікон є виразним прикладом готичного впливу[6].
Remove ads
Фрески
Узагальнити
Перспектива
_-_Room_of_the_Risorgimento_-_Ceiling.jpg)
Майже кожна велика зала палацу прикрашена фресками. Їхня особливість полягає в тому, що вони були замовлені не церквою чи релігійними братствами, а самим міським урядом — що було рідкістю для того часу. Вони також нетипові для італійського мистецтва XIII–XIV століть, адже зображують не лише релігійні, а й світські сюжети. Проте навіть ці світські фрески тлумачать свої ідеї у релігійному контексті — на них процитовані біблійні вірші[7].
Найвідомішими серед світських фресок є три панелі серії про державне управління у Залі Дев’яти (Sala della Pace — «Зала миру»), створені художником Амброджо Лоренцетті. Цей цикл відомий під спільною назвою — Алегорія Доброго і Поганого правління.
На фресці Алегорія Доброго правління Справедливість зображена у вигляді жінки, яка вказує на терези, що їх тримає персоніфікована Мудрість, що ширяє над її троном. Ліворуч від глядача злочинця страчують, а праворуч громадяни отримують винагороду за праведність. Біля підніжжя Справедливості постає Чеснота — також у вигляді жінки, що роздає доброчесність 24 громадянам Сієни, впізнаваним за портретними рисами. Вони об’єднані спільним мотузком, який передає їм Злагода (Concordia) — символ громадянської єдності. Цей канат вони тягнуть разом, щоб зв’язати зап’ястя Персонифікованої Суверенності, що символізує підпорядкування влади справедливості[8].
Кожна чеснота підписана, тому її значення зрозуміле глядачеві. Основна ідея фрески — добрий уряд приносить процвітання народу[9].
Алегорія має виразне соціальне послання, що вихваляє стабільний республіканський устрій Сієни. Водночас у ній поєднано релігійні мотиви: постать Справедливості нагадує Діву Марію, покровительку міста, а суддя у центрі композиції — традиційний образ Христа-судді, який відділяє праведних від грішних. Хоча цикл належить до пізньосередньовічного, а не Ренесансного мистецтва, він демонструє перехід до гуманістичної художньої думки.
Фреску супроводжують дві інші композиції, розміщені на суміжних стінах — Наслідки доброго правління та Наслідки поганого правління.
На першій панелі місто зображене квітучим: мешканці торгують, танцюють і працюють на полях, а за мурами тягнеться родюча сільська місцевість. На другій — панує хаос: злочини, занепад, хвороби, засуха — наслідки тиранічного правління.
Серед інших відомих розписів — Guidoriccio da Fogliano at the siege of Montemassi у Залі Великої ради (Sala del Mappamondo), традиційно приписувана Сімоне Мартіні. Поруч на стіні видно круглі сліди від карти світу Амброджо Лоренцетті, яка не збереглася. Під цією композицією відкрито ще одну — так звану «Нову фреску», що зображає двох чоловіків біля міста на пагорбі. Її походження та зміст залишаються невідомими, оскільки вона сильно пошкоджена пізнішими роботами[10].
У 1348 році Сієну спустошила Чорна смерть — загинуло близько половини населення. Економіка Республіки занепала, а владу в місті поступово перебрали францисканці. Через це Сієна не зазнала значного розвитку в епоху Відродження, але саме завдяки цьому її середньовічний вигляд зберігся — місто уникло руйнувань під час Другої світової війни і не зазнало суттєвих модернізацій.
Морська битва при Пунта-Сан-Сальваторе (Спінелло Аретіно)
Маеста (Сімоне Мартіні)
Алегорія доброго правління (Амброджо Лоренцетті)
Папа Олександр III повертається до Риму (Спінелло Аретіно)
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads