Палац Лопацинських (Вільнюс)

Палац Лопацинських (лит. Lopacinskių rūmai), палац Сулістровських (лит. Sulistrovskių rūmai) — палац XVI — XVIII століть у стилі раннього класицизму в Старому місті Вільнюса на вулиці С. Скапо (Skapo g. 4).

Палац Лопацинських
Lopacinskių (Sulistrovskių) rūmai Lopacinskių (Sulistrovskių) rūmai
54°41′03″ пн. ш. 25°17′13″ сх. д.
Країна	Литва
Місто	Вільнюс
Тип	палац
Тип будівлі	палац
Стиль	ранній класицизм
Основні дати: XVIII ст. - реконструкція, 1930 р. - реконструкція
Статус	охороняється державою
Палац Лопацинських Палац Лопацинських (Литва)
Медіафайли у Вікісховищі

Палац є пам'яткою архітектури республіканського значення (AtR 60) і пам'яткою історії місцевого значення (IV 53), охороняється державою^[1], код в Регістрі культурних цінностей Литовської Республіки 765^[2]. Палац — важливий урбаністичний формант: його добре видно з площі С. Дауканто, він замикає перспективу вулиці Лейіклос.

Історія

Головний фасад

Кам'яна будівля стояла на цьому місці вже в 1545 році. Наприкінці XVIII століття вона була перебудована в стилі класицизму за проектом архітектора Мартина Кнакфуса. У 1782 — 1854 роках палац належав Сулістровським. У другій половині XIX століття палац став власністю Лопацинських. У 1893 році його ремонтував тодішній власник, купець М. Піньоров. У 1930 році за проектом архітектора Стефана Нарембського західний корпус був пристосований під палац віленського єпископа. У 1942 — 1952 роках на другому поверсі жив композитор Йонас Бендорюс. Він керував Вільнюським музичним училищем (до 1945 року) і Вільнюською консерваторією (1945–1949), які розташовувалися в цьому ж будинку.

У 1953 році за проектом архітектора Сігітаса Ласавіцкаса будівля була відремонтована і пристосована під квартири та гуртожиток студентів консерваторії. У 1960 році в пам'ять про композитора Йонаса Бендорюса на фасаді палацу була встановлена меморіальна дошка^[3], на поточний час відсутня.

Нині тут розміщується Державна комісія з литовської мови^[4], Служба економа Вільнюської архиєпархії^[5], секретаріат Конференції єпископів Литви (Lietuvos vyskupų konferencijos sekretoriatas).

Архітектура

Пишний герб з двома коронами і мантією

Три двоповерхові корпуси палацу оточують двір квадратної форми, до якого ведуть ворота південного корпусу з вулиці С. Скапо. З північного боку двір закриває задній корпус будівлі на Швянтарагйо 4 (Šventaragio g. 4). Головний південний і західний корпус виходять на вулицю С. Скапо. Стіни складені з цегли (частина готичної кладки) й покриті штукатуркою.

Вікно із сандриком

Головний фасад майже симетричний. Вісь симетрії акцентують чотири іонічні напівколони, що імітують портик, і трикутний фронтон, бубон якого прикрашає картуш з рельєфним гербом.^[1] Напівколони згруповані по дві з обох боків воріт. Такими портиками великого ордера любив підкреслювати головні фасади двоповерхових палаців Мартін Кнакфус^[6].

Вікна нижнього поверху з обрамленням і трикутними сандриками. Над вікнами другого поверху розташовуються пластини з рельєфними рослинними мотивами. Кути палацу підкреслені рустом.